Народився він у січні 1832 року в Парижі. Виходець зі знатної буржуазії, він недбало вчився й, при всій повазі до батьків, запекло пручався бажанням батька, який ладив йому кар'єру юриста.
Художнє кредо Мане сформувалося під впливом розчарування, викликаного поразкою буржуазної революції 1848 року.
Протягом шести років він відвідував у Парижі майстерню відомого в той час історичного живописця Тома Кутюра, де засвоював навички чіткого малюнку й закони композиційної побудови.
Після відходу від майстра Мане робить турне по музеях Голландії, Італії, Німеччині й Австрії. Де поклоняється майстерності Тиціана і Тінторетто, Рембрандта і Хальса, Пуссена і Делакруа.
Після цього Едуард вирішує почати працювати самостійно, він виставляється в паризькому Салоні. Вся його рання творчість проходить як би під знаком іспанського живопису.
Художника не випадково називали "живописцем сучасного життя". |
| В татуся Латюіля |
Він писав паризькі вулиці й кафе, перегони в Лоншані, річкові сцени в Аржантеї й марини, оголених жінок, чудові портрети й натюрморти.
Саме це прагнення зробити предметом мистецтва навколишню дійсність і згуртувало навколо художника молодих новаторів, за якими незабаром затвердилася назва імпресіоністів. Але хоча Мане багато в чому сприяв зародженню імпресіонізму, він не злився із цим рухом. Його завзяте небажання брати участь у виставках імпресіоністів пояснювалося аристократичними забобонами й зв'язком із традицією, внутрішньою стійкістю образів. Імпресіонізм Мане більш близький живопису японських майстрів.
Проте в 70-ті роки художник зазнав сильний вплив Клода Моне й Огюста Ренуара, це виявилося у його жіночих портретах і натюрмортах. |
| У човні |
Художник неодноразово брав участь у спільній роботі з майстрами на берегах Сени, де основним мотивом його картин стає яскраво-синя вода.
 |
| Нана |
У середині 1870-их років Мане працює пастеллю, зберігши при цьому власне уявлення про рівновагу між силуетом і об’ємом.
Вершиною творчості Едуарда Мане є його знаменита картина "Бар у Фолі Бержер" (1881-82), яка являє собою синтез скороминущості, нестабільності, властивий імпресіонізму, і стабільності й непорушності, властивий класичному напрямку в мистецтві.
Ця картина справжня фантасмагорія світла й кольору. За допомогою дзеркального відбиття художник роздвоює образ - уводить його в поточне мимо життя й ставить над часом. У цій подвійності, неповторному сполученні миті й вічного, і полягала одна з головних особливостей усього мистецтва Мане.
Офіційне визнання Едуард Мане одержав в 1882 році, коли йому був вручений орден Почесного Легіону - головна нагорода Франції.
Вивчаємо біографію художника
Немає коментарів:
Дописати коментар