Бібліотека запрошує

Творчий портрет «Світло згаслої зірки»

Віртуальний проєкт "Мистецька галерея портретів"

До 165-річчя від дня народження Марії Башкірцевої,

української й французької художниці та скульпторки

Марія Костянтинівна Башкірцева народилася 24 листопада 1858р. (23 листопада 1860 р.) у селі Гавронці на Полтавщині в багатій аристократичній сім’ї. Після того, як шлюбний союз між її батьками розпався, росла й виховувалася в розкішному маєтку дідуся, колишнього генерала й героя Кримської війни. Другий дід, по материнській лінії, належав до старовинного заможного татарського роду ще золотоординської доби. Батько Марії був предводителем місцевого дворянства.

Село Гавронці на Полтавщині.
Світлина поч. ХХ століття

Обдарованість Марії була надзвичайно багатогранною. З ранніх літ у дівчинки проявилися виняткові здібності до малювання, танців, музики, співу. Вона володіла рідкісним сопрано, мала надзвичайну пам’ять. Але у дівчинки було слабке здоров’я, тому родині довелося у 1870 році виїхати за кордон. Побувавши в Австрії, Німеччині, Швейцарії та Італії, родина Башкірцевих у 1872 році зупинилася у Франції. Проте хвороба й надалі 

підточувала її здоров’я.

Чарівний пензлик

Для всіх любителів малювання дуже гарна новина - у нас розпочалися цікаві творчі заняття у художній студії

"Чарівний пензлик".

 Мистецтву живопису нас навчає талановита

художниця-ілюстраторка Марія Безкоровайна.

 

12 листопада ми малювали аквареллю осінь у лісі,

його мешканців та різнокольорове листя.

У кожної дитини вийшла гарна кольорова картинка,

яку можна повісити на стіну у дитячій кімнаті.

Запрошуємо любителів малювати на наступне заняття,

яке відбудеться 26 листопада.

Графіті – мистецтво хуліганів

Привіт, друзі! А чи знаєте ви, що таке – графіті?

Слово графі́ті походить від італійського graffiti і означає «дряпати», а якщо дослівно – «надряпані». Історики стверджують, що перші графіті побачили світ на вулицях Стародавньої Греції. Їх ідентифікували як місцеву рекламу. Графіті використовувалося навіть там, де не було зв’язку з цивілізацією, а стародавні племена майя залишили безліч малюнків, що добре збереглися.

Графіті, як субкультура, почала активно розвиватися в США в 60–70-х роках минулого століття. Її ідеологією стали протест, виступ проти законів і порушення правил.

Друзі, погодьтеся, багато хто з нас називає графіті будь-які малюнки на стінах – нерозбірливі шрифтові зображення, продумані ілюстрації із соціальним підтекстом або написи, нанесені за допомогою трафаретів. Але насправді графіті, у вузькому субкультурному значенні, – це образ, напис, тег, намальований від руки за допомогою аерозольного балончика. Важлива умова – намальований від руки. І ще одна – графіті є андеграундом. Тобто це незаконні малюнки, призначені для комунікації членів графіті-ком’юніті, а не для розуміння широким загалом.

Часто на стінах нам зустрічаються шрифтові малюнки. Вони називаються тегами. Це своєрідні мітки райтерів – виконавців графіті. Для більшості людей ці мітки незрозумілі, не несуть жодного соціального посилу, переважно мають дивний вигляд, до того ж псують майно. Райтери пишуть або малюють у вуличному просторі власні підписи або підписи своїх команд незвичайними шрифтами й часто у важкодоступних місцях. Це можуть бути як маленькі написи, так і величезні, різнокольорові, складно композиційні.

Теги – це спосіб спілкування райтерів і, власне, головна фішка й основна суть усієї субкультури. Їх малюють для того, щоб «мітити» територію. Що більше тегів райтера написано в вуличному просторі, що важко доступніше місце, що унікальніший стиль художника – то він крутіший.

З розвитком культури графіті райтерів ставало все більше, і завдання ускладнилося – кожному доводилося вигадувати, як зробити свої теги унікальними та впізнаваними.

Букви почали робити більшими, зафарбовували їх балончиками, додавали тло – так утворилися різні стилі.

Не варто забувати, що графіті – це незаконно.

І одне з головних завдань райтерів – не попастися поліції.

Тому теги у важкодоступних для малювання місцях, як-от мости чи дахи будівель, додають їх авторам більше поваги в андеграундній тусовці. Це посили райтерів – «Я тут був», «Я сюди видерся й тут це написав, а значить – я крутий». Це комунікація всередині ком’юніті, що не має відношення до облагороджування міста або загальнозрозумілих соціальних проблем.

А чим же відрізняється якісне графіті від звичайного малюнку на паркані? 

• Графіті обов`язково має власний стиль написання (округлість літер, їх ламкість чи об’ємність, нахил, величина), свою визначену кольорову гамму (обов’язковість для окремих стилів кольору «заливки» та контуру), власний підпис автора (тег)

• Здебільшого автори по-творчому підходять і до місця написання свого твору – графіті малюється не просто на вільній стіні, а там, де, на думку автора, сірі тони та смуток необхідно розфарбувати усіма барвами обмеженої виробником палітри балончиків.

До речі, друзі, існує неписаний кодекс честі поважаючих себе графітчиків:

1. Ніколи не малюй на житлових будинках, будівлях, котрі мають культурну цінність, на школах, дитячих садках, лікарнях.

2. Ніколи не малюй на пам’ятниках, меморіальних плитах, надгробках.

3. Ніколи не малюй на роботах інших writer'ов, це ганебно і безчесно, цим ти зробиш гірше тільки себе.

4. Графіті існує для того, щоб зробити сірий і сумовитий міський світ яскравішим і красивішим. 

Вважати графіті вандалізмом чи мистецтвом – питання відкрите. Проте факт лишається фактом: райтери стали неодмінною частиною субкультур кожного міста. Їхні творіння – графіті – є елементом декору сірих урбаністичних пейзажів та похмурих міських вулиць. На даний момент графіті-культура здебільшого карається законом як хуліганство. Не переслідується законом лише у тому разі, якщо створення малюнків попередньо обумовлено з міською владою або власниками будівель.

Всі інші випадки розцінюються як хуліганство та вандалізм.

Друзі, а чи знаєте ви, що Тернопіль був єдиним в Україні містом, де можна було опанувати нестандартне мистецтво графіті під керівництвом Олексія Станька. Столичні телеканали один за одним навідувалися до Тернополя аби зняти сюжет про місцеве «ноу-хау». Майже десяток «графітних» картин прикрашали стіни Центру дитячої творчості. Причому при підготовці цієї виставки не постраждала жодна стіна – усі картини були виконані на папері. Легалізувати вуличну творчість підлітків у Тернополі вирішили ще у 2001 році. Аби не ганятися за хлопчаками, які псують міське майно, їм офіційно відвели один із занедбаних бетонних парканів на вул. Дивізії «Галичина», щоб ті своїми малюнками прикрасили сірість промзони.

Так у нашому місті народилася спершу асоціація графітників, а згодом – перша і єдина в Україні школа графіті. 

Міжнародний день музики

З 1 жовтня, до Міжнародного дня музики, в секторі естетичного виховання експонується тематична книжкова виставка 

«Музика єднає серця».

В експозиції представлено матеріали з фонду бібліотеки, присвячені музичному вихованню дітей та підлітків, творчій діяльності видатних світових та українських композиторів і виконавців, документи з питань історії класичної, 

народної та сучасної музики.

Адже музика супроводжує нас усе життя й здатна передати настрій та гаму наших емоцій і почуттів.

Тож, слухайте музику! Читайте книги! Приходьте до бібліотеки!

Виставка діятиме до 9 жовтня.

Результати благодійного збору коштів

Готові поділитися з нашими читачами результатами благодійного збору коштів, що проходив у книгозбірні до Всеукраїнського дня бібліотек та мав на меті підтримати наших захисників –

воїнів 1 взводу 83 батальйону 105 бригади ТрО ЗСУ. 

За короткий термін, під час деяких заходів та за підрахунком коштів зі скриньки пожертв, усього було зібрано 6 тисяч 300 гривень та передано представникові взводу – Тарасу.

Дякуємо маленьким та дорослим учасникам наших заходів, усім, хто долучився донатами чи іншими важливими корисними справами та зробив нашу Перемогу ще на крок ближчою.

Бібліотека запрошує друзів

25 вересня, до Всеукраїнського дня бібліотек, на майданчику перед книгозбірнею, відбулась вулична презентація «Бібліотека запрошує друзів».

 Маленькі та дорослі тернополяни мали можливість познайомитися з цікавою літературою на різноманітну тематику.

Бібліотекарі розповідали

про послуги, які можна отримати в різних відділах та секторах нашої книгозбірні, а ще, було цікаво почути про книжкові вподобання маленьких читачів.

Ми щиро дякуємо всім, хто виявив бажання стати читачем бібліотеки і сподіваємось на часті зустрічі в її стінах.

Майстер-клас на допомогу ЗСУ

Золота рибка виконує бажання!

У нас воно одне на всіх –

всіляко підтримувати наших відважних захисників, наближаючи Перемогу.

В межах низки благодійних заходів, спрямованих на підтримку ЗСУ, у секторі естетичного виховання відбувся майстер-клас з виготовлення підвіски з фоамірану «Золота рибка бажань».

Дякуємо учасникам за старання, гарні результати та нагадуємо, що виручені кошти будуть передані 

1 взводу 83 батальйону 105 бригади ТрО ЗСУ.

Розлітайтеся по світу, голуби миру!

Під такою назвою, у нас відбувся майстер-клас,

присвячений Міжнародному дню миру.

Юні майстри виготовили чудову 3D аплікацію.

На ній прекрасний білий голуб,символ миру, 

що летить у чисте синє небо.

Ми щиро віримо, що зовсім скоро, в нашому безкрайньому українському небі будуть літати тільки птахи! 

Ми щиро бажаємо Миру всім нам та цілому світу!

Експрес-огляд періодики

У секторі естетичного виховання відбувся експрес-огляд «Подорож сторінками журналу «Джміль». Діти ознайомились із випусками одного з кращих в Україні періодичних видань.

Вони були в захваті від цікавого та корисного наповнення часопису, адже цей журнал для шанувальників мистецтва та літератури.

Він отримав свою назву тому, що джміль – це моторна, до всього цікава комаха, яка не сидить на одному місці і всюди встигає. З журналом можна весело і змістовно провести дозвілля, навчитися робити цікаві речі, а ще він пропонує своїм читачам багато подорожей, конкурсів та вікторин.

 Бібліотекарі та юні читачі вдячні Лілії Куліковській, редакції (https://www.facebook.com/Journal.Jmil) та спонсорам журналу «Джміль» за активність та підтримку корисних ініціатив для дітей України, за можливість пізнавати цей неймовірний світ, гортаючи сторінки сучасного, яскравого та пізнавального «Джмелика».