26 січня 2015 р.

Талант, визнаний світом

На Тернопільщині 2015 рік оголошено роком
Якова Гніздовського 
З нагоди 100-річного ювілею українського графіка, живописця, кераміста і мистецтвознавця, в читальному залі бібліотеки оформлено книжкову полицю «Галицький птах з американською ознакою». На ній представлені матеріали про життя і мистецьку спадщину нашого славетного земляка. 







Довідка: Яків Гніздовський народився 27 січня 1915 р. в с. Пилипче, нині Борщівського району Тернопільської області. Вчився в гімназії , 
а потім продовжував навчання у приватній школі мистецтв у Львові. 
Як обдарованого учня його послали на студії до Варшавської Академії Красних Мистецтв. 
Він був стипендіатом митрополита Андрея Шептицького. Свої перші роботи – карикатури опублікував у львівському сатиричному журналі «Комар». З 1939 р. продовжував навчання в Академії Мистецтв у Загребі (Хорватія). Там студіював живопис, скульптуру, різьбу по дереву. У 1944 р. із золотою медаллю закінчив науку. П’ять років після академії – час пошуків. Розчарований у мистецтві й житті, він поселився у Мюнхені. 
Тут оформляв та ілюстрував журнали. У 1949 р. Я. Гніздовський виїхав до США. Згодом на виставці графіки Міннеаполіського інституту мистецтв експонували дві його роботи. Одна з них – «Кусу» - отримала другу премію. Картина «Яйце» на державному ярмарку в Міннеасоті також відзначена другою премією. Через деякий час митець переїхав до Нью-Йорку. Пробував себе в скульптурі, кераміці, але головна мета – досконало оволодіти технікою деревориту. 1956 р. Яків Гніздовський виїхав на два роки в Париж, де організував дві персональні виставки. Дереворити Гніздовського демонстрували більш як на ста виставках у США, Канаді, у країнах Європи, Азії, Латинської Америки та Африки. Роботи нашого земляка знайшли дорогу до великих музеїв США і Канади, зберігаються у приватних колекціях.
Творчість Я. Гніздовського засвідчує: він був співцем української землі на американському континенті. У США видано кілька альбомів його дереворитів. Помер митець 8 листопада 1985 р. Перед смертю заповідав, щоб його перевезли в Україну. 
Біля батьківських могил у с. Пилипчому він знайшов вічну тишу.

25 січня 2015 р.

Вітаємо, колего!

Наші найщиріші вітання 
Надії Ярославівні Нефедорів
з Днем народження!
Бажаємо міцного здоров’я, особистого щастя,
невичерпної енергії і наснаги у всіх добрих справах.
Нехай доля і надалі буде прихильною, даруючи радість життя, незрадливу удачу, щасливу родину, вірних і надійних друзів.
Нехай дороги стеляться крилато, 
 Будуть чисті, рівні як струна. 
 І добро не оминає хату, 
 Як не оминає світ весна. 
 Хай здоров'я, радість і достаток, 
 Сиплються не мов вишневий цвіт 
 Хай малює доля з буднів свято, 
 І дарує Вам багато літ!

24 січня 2015 р.

Звідкіля у музичних нот такі назви?

Гвідо Аретинський
Винахідник сучасної системи нотного запису - бенедиктинський чернець Гвідо д'Ареццо 
Ареццо
(Гвідо Аретинський) (990-1050). Ареццо - невелике містечко в Тосканії, неподалік від Флоренції. 
У тутешньому монастирі брат Гвідо навчав співочих виконанню церковних співів. Гвідо Аретинський почав записувати звуки нотами 
(від латинського слова nota - знак). Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на нотному стані, що складався з чотирьох паралельних ліній.
Ноти були квадратними
Зараз цих ліній п'ять, і ноти зображують кружечками, але принцип, введений Гвідо, залишився без змін. Більш високі ноти зображаються на більш високій лінійці. Нот сім, вони утворюють октаву. Кожній з семи нот октави Гвідо дав назву: ut, re, mi, fa, sol, la, si. Це - перші склади гімну св. Іоанну. Кожен рядок цього гімну співається на тон вище попередньої. Назви всіх нот, крім першої, закінчуються на голосний звук, їх зручно співати. Склад ut - закритий і проспівати його подібно іншим неможливо. Тому назва першої ноти октави, ut, в шістнадцятому столітті замінили на do (швидше за все, від латинського слова Dominus - Господь). 
Меморіальна дошка в Ареццо
на вулиці Рікасоллі на будинку, 
в якому народився Гвідо. 
Винайшовши ноти, Гвідо навчив співочих цієї своєрідної абетці, а також співати по нотах. Квадратні ноти Гвідо Аретинського, що розміщуються на чотирьох лініях нотного стану, виявилися найпростішою і зручною системою запису музики. Завдяки їй нотна грамота поширилася по всьому світу. Музика залишила межі церкви і пішла спершу в палаци владик і вельмож, а потім в театри, концертні зали і на міські площі, ставши загальним надбанням.

23 січня 2015 р.

Ювілейний марафон розпочато

27 січня наша бібліотека святкуватиме 75-річчя з часу заснування. З нагоди цієї пам’ятної дати, у книгозбірні стартував марафон святкових дійств. Відвідувачі бібліотеки та її працівники вже побували на презентації альбому «Бібліотека об’єднує покоління», здійснили цікавий екскурс «Сторінками історії бібліотеки». 
 А ще взяли участь у Концерті-привітанні «З ювілеєм, бібліотеко!». Працівників книгозбірні прийшли привітати наші читачі, вихованці Центру творчості дітей та юнацтва, 
котрі підготували цікаву розважальну програму.
Свою майстерність, натхнення, приємні хвилини відпочинку всім присутнім подарували творчі колективи: фольклорний вокальний ансамбль «Перепілочка» (керівники - Гладій Наталя Вікторівна, Бригідир Олеся Ярославівна), 










ансамбль гітаристів «Срібні струни» 
(керівник - Дячина Оксана Степанівна), 
вокальні ансамблі «Родзинки» та «Квіточка»
(керівник - Стельмащук Людмила Миколаївна). 












З великим задоволенням та насолодою усі присутні слухали
пісню «Дивна квітка», яку виконувала солістка ансамблю «Перепілочка» Шрамовят Діана. 

 Час промайнув дуже швидко, 
ми навіть не замітили, як свято закінчилось. Але я точно знаю, вражень залишилося в серцях і душах присутніх багато та надовго. 
 А по завершенні концерту всі учасники 
отримали бурхливі оплески від глядачів 
та смачні дарунки 
від директора бібліотеки.

22 січня 2015 р.

Вітаємо, колего!

Вітаємо нашу колегу 
Марію Володимирівну Зьомко
з Днем народження!!! 
Від усієї душі бажаємо міцного здоров'я, веселих і сонячних днів, багато радості від життя, посмішок, щирих і добрих людей навколо, здійснення всіх мрій!
Бажаємо миру і світлої долі, 
 Запалу, енергії, сили доволі. 
 Творчого вогнику, віри й наснаги, 
 Щедрості серця, людської поваги. 
 На довгих стежках Вашої ниви 
 Будьте завжди Ви здорові й щасливі!

20 січня 2015 р.

Новий рекорд у Книзі рекордів Гінеса

Нарешті визначино головний успіх 2014 року, його внесено у Книгу рекордів Гінеса. Головне досягнення року вибирали в ході інтернет-голосування. Ним стала величезна мозаїка з пляшкових корків у вигляді бочки. Вона так і називається - Гігантська бочка. ЇЇ творці - росіянин Сергій Сидоров і громадянка Франції Ельвіра Газизова. На цій мозаїці зображені давньогрецькі боги, мальовничі види Бордо та Санкт-Петербурга. 
Робота займає площу 155 квадратних метрів. Для її створення авторам знадобилося 285 тисяч корків і 270 кілограмів клею. Уперше цю роботу показали на щорічному фестивалі вина.

Джерело інформації: http://zn.ua/CULTURE

17 січня 2015 р.

Як у нас Козу водили

"Люди добрі, дозвольте козу завести!" 
Приблизно так почалося свято, яке «увірвалось» 13 грудня у звичну робочу атмосферу нашої бібліотеки. Чималеньку аудиторію із відвідувачів та працівників книгозбірні зібрало видовищне дійство під назвою "Маланка". Маланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та спра¬вити гостини, які в народі так і називають - гостини Меланки. Маланка має свій неабиякий «почот» - сама не ходить, в бібліотеці зібралося поважне товариство: тут «циганка», лікарка, «дід-жебрак» «козу» привів до хати. Були ще і сама красуня - Маланка та її коханий Василь. Всі, як водиться, в святкових шатах: в кожухах, лахмітті, з вусами… 
Одним словом – хто як зумів! Тож скраві костюми, майстерна акторська гра, неперевершене почуття гумору головних героїв подарували чудовий настрій та море позитиву усім присутнім. 
А мелодійний спів колядників іще раз нагадав про багатство 
та красу традицій українського народу. Важко було всидіти на місті, тож діти бігали серед учасників дійства, та й бібліотекарі теж не проти приєднатися до веселої кумпанії… 
Приєднуйтесь і ви, але вже в наступні свята. 
На завершення представники Спілки української молоді 
(які є організаторами дійства) подякували колективу книгозбірні за співпрацю, а усім присутнім за увагу.

16 січня 2015 р.

Цікава вікторина - це для нас!

Новорічні та Різдвяні свята улюблені та радісні з дитинства. А канікули разом з бібліотекою - це завжди весело і цікаво. Тож під час Новорічно-Різдвяних свят та зимових канікул в нашій книгозбірні проводяться цікаві заходи. 
Тому 15 січня діти, які завітали до бібліотеки за книжками, стали активними учасниками святкової
вікторини «Таємниця різдвяної зірки».
 
Бібліотекар ознайомила присутніх із особливістю святкування різдвяно-новорічного циклу, 
вони дізналися багато нового 
про традиції української родини під час різдвяних свят.
Переможців та учасників вікторини, вже за доброю традицією, 
було нагороджено солодощами.
Захід завершився 
спільним виконанням 
колядок та щедрівок.
Всі присутні побажали один одному 
щастя та злагоди, 
добробуту та мирного неба. 
А на згадку, про приємно проведений день у бібліотеці, ми зробили ось таке загальне фото.

15 січня 2015 р.

Щедрик, щедрик, щедрівочка…

Зимові свята наближаються до закінчення. Діти й дорослі продовжують колядувати й щедрувати: 13 січня було свято Маланки, 
14 січня - Святого Василя 
і перший день Нового року
за старим стилем. 
А 18 січня прийде 
"другий Святвечір" - 
напередодні Водохреща. 
Ви напевно хоч раз у житті чули український "Щедрик", можливо, навіть в іншомовному виконанні - але все одно він залишається найвідомішою у світі українською різдвяною мелодією. Правда автор слів невідомий, адже щедрівка відноситься до часів Київської Русі, коли Новий рік святкували 1 березня. 

Класичний український варіант. Виконує львівський хор "Ґаудемаус" Український композитор Микола Леонтович віднайшов текст і у 1904 написав до нього унікальну мелодію, втім довго не наважувався показати публіці. Впродовж 12 років вводив безліч правок і вигадував нові аранжування. Вперше"Щедрик" виконав хор Київського університету - у 1916 році. Тож він одразу став музичною сенсацією. А у 1921 році різдвяну пісню виконав український хор у нью-йоркському "Карнегі-Холі". Це стало точкою відліку нової історії відомої мелодії.
 В 1936 році керівник симфонічного оркестру NBC
Пітер Вільговський переклав "Щедрика" та дав йому назву Carol of the bells - тобто колядка дзвонів. Текст практично немає нічого спільного з українським варіантом, але саме в такому звучанні пісня отримала всесвітню славу. 
Мелодія стала невід’ємним атрибутом Різдва. 
А щоб ні в кого не виникало сумнівів про походження “Щедрика”, англійська "Вікіпедія" дає дані про Миколу Леонтовича та українське коріння щедрівки. Нині існує безліч переспівів 
та інструментальних варіацій на тему "Щедрика". 
Насолодитися деякими з них пропонуємо і вам! 
До слова, найвідомішу різдвяну пісню виконали добровольці АТО. 
Як повідомляє Еспресо.TV, добровольці заспівали щедрівку у рамках різдвяного мистецького проекту "Колядуймо усім світом".
Хлопцям на запис і відео дали всього 2 години. 
Після цього вони одразу повернулись в зону АТО.

2014 рік. Флеш-моб у електричці "Тернопіль-Львів"

12 січня 2015 р.

Наші вітання!

Щиро вітаємо нашу колегу
Галину Володимирівну Ракочу
з Днем народження!
Бажаємо іменинниці міцного здоров’я, щастя, благополуччя, успіхів у будь-яких починаннях, щоденних справах, сміливих планах та сподіваннях. Хай Вас підтримують та надихають рідні люди, розуміють та допомагають колеги, минають негаразди та непорозуміння. Хай доля збагачує Вас життєвою мудрістю, енергією, натхненням та радістю сьогодення.

11 січня 2015 р.

Велика любов - музика

135 років від дня народження Василя Васильовича Безкоровайного

Серед видатних постатей в галузі професійного музичного мистецтва України особливе місце належить 
Василю Безкоровайному – представнику давнього українського роду, видатного українського композитора, диригента, педагога, піаніста-віртуоза, піаніста-акомпаніатора, засновника музичних шкіл, хорових колективів, оркестрів, а також відомого культурно-громадського діяча, члена Українського Музичного Інституту Америки. Перш за все, він відомий як засновник професійних музичних закладів в Україні 20–40-х років XX ст. Серед них музична школа у Станіславові. Він виступив організатором філій Львівського Вищого Музичного Інституту ім. Миколи Лисенка в м. Тернополі (1928 р.), м. Золочеві (1931 р.). Впродовж 20 років він був диригентом хорових колективів, серед яких: хор «Боян» у м.Станіславові (з 1908 р.), м.Тернополі (1935–1938 рр.) та церковного хору у м. Львові (1935–1938 рр.). Він відомий як активний учасник суспільного та культурно-музичного життя в Україні та за її межами, член Музичного товариства 
ім. М. В. Лисенка. Загалом професійна діяльність митця стала основним підгрунтям для заснування Науково-творчого товариства Василя Безкоровайного у м. Сімферополі в 1999 році.
Композиторській творчості В. В. Безкоровайного властивим є напрямок етнофольклоризму. Він автор понад 350 різножанрових творів, що часто виконувалися в Австралії, Канаді, США, Україні. 
У творчому доробку митця твори для симфонічного оркестру, струнного квартету, дитячі оперети, інструментальні твори для фортепіано, скрипки, віолончелі, хорові твори для різного складу. 
Особливо популярними були солоспіви В. Безкоровайного: 
«Думи мої», «Сон», «Калина» на слова Т. Шевченка; «Затремтіли струни», «Малесенька ластівка», «І знов страшні чутки» – на слова Олександра Олеся; «Рожевий квіте», «Де ж ти, листочку» – на слова Б. Лепкого. Вокальні дуети В. Безкоровайного: «Чому з тобою ми не хвилі» (слова О. Олеся), «І ми колись цвіли» (слова 
М. Філянського); мелодекламації: «Минають дні», «Тополя» (слова 
Т. Шевченка); «Скорбна мати» (слова П. Тичини). Також, він написав оригінальні зразки української музики до драматичних вистав, а саме: «Тополя» Г. Лужницького за Т. Шевченком (постановка 1938 р.), до п’єси М. Куліша «Мина Мазайло» (постановка 1942 р.), а також здійснив оркестрування партитури опери «Наталка Полтавка». Особливо важливою подією для мистецької громадськості та Науково-творчого товариства 
В. Безкоровайного став 2002 рік, ознаменований випуском і презентацією першої ліцензійної компакт-платівки 
«Затремтіли струни» Василя Безкоровайного. Вона поєднала солоспіви, інструментальну музику, різножанрові твори, 
п’ять із них знаходилися лише у рукописах. 
 До педагогічного репертуару композитора належать фортепіанні ансамблі, а також його обробки українських народних пісень. 
Безперечно, постать Василя Безкоровайного ще недостатньо вивчена в українському музикознавстві та педагогіці, але його ім’я внесено до 35 енциклопедичних і довідкових видань.

10 січня 2015 р.

Його сповіддю стала музика

Музичний світ як в Україні, так і за кордоном відзначає 11 січня 
140 років від дня народження Рейнгольда Морицевича Глієра - відомого диригента, композитора, педагога,
доктора мистецтвознавства. 
Мати й батько композитора
Родинне дерево Глієрів має
глибоке генеалогічне коріння. 
Ім’я Глієр увійшло в історію культури Німеччини, Чехії, Франції, 
Польщі, України та Росії.
Народився Рейнгольд Морицевич Глієр 11 січня 1875 в Києві, де й відбувалося його мистецьке становлення. Всупереч батьківським настановам, Рейнгольд стає на музичну стежину. В 14-річному віці він створив свої перші музичні твори, а в Київському музичному училищі здобув первинну музичну освіту по класу скрипки. Його твори слухали в Москві, Відні, Берліні, Гамбурзі.
З 1900 року Рейнгольд Морицевич працював педагогом. 
До Києва композитор повернувся у 1913 році 
на посаду професора Київської консерваторії, 
викладає по класу композиції та оркестровому класу.
З 1914 до 1920 роки він був директором Київської консерваторії.  
Портрет Р. М. Глієра
худ. К. Юон, 1924
 Рейнгольда Морицевича можна поправу вважати не лише російським, а й українським композитором, диригентом, котрий з дитинства зростав на національній українській музиці, цікавився нею, мав глибокі знання українського музичного фольклору, сприяв формуванню української професійної музики. 
 Багатогранність художньої виразності музичних творів українських композиторів допомагало композитору в формуванні його думок і почуттів та музичних смислів.
Так, результатом пізнання української музики стали балет «Тарас Бульба», симфонічна картина «Запорожці» і поема «Заповіт».
Ще в історію музики Глієр увійшов як автор 
першого радянського балету "Червоний мак". 
Рейнгольд Морицевич Глієр виховав гідну плеяду композиторів, серед яких і Левко Ревуцький, який свою першу симфонію присвятив саме своєму вчителю. Також учнями великого композитора 
були Прокоф’єв, Лятошинський, Хачатурян, Горовіц.
Похований на Новодівочому кладовищі в Москві.
Пам'ятник роботи скульптора М. К. Аникушина, архітектор В. А. Петров,
виготовлений на Ленінградському заводі «Монументскульптура»,
відкритий у п'яту річницю смерті, 23 червня 1961

8 січня 2015 р.

Коляд, коляд, колядниця…

Різдво Христове – світле, добре свято, яке об’єднує людей, дарує їм радість спілкування, надію на краще. Для дітей – це подарунки, колядки, піднесений настрій та очікування дива. 
Саме тому, напередодні великого свята, за доброю традицією, ми запрошуємо усіх бажаючих разом з нами поколядувати та привітати один одного з Новим роком та Різдвом Христовим. 

А ще, для наших любих читачів, нами оформлено озвучену 
книжково-ілюстративну виставку «Коляд, коляд, колядниця…»
Література представлена на ній відображає традиції святкування Різдва в різних регіонах України, поради як провести свята вдома та в школі: сценарії, рецепти страв, виготовлення цікавих саморобок та багато іншого.

1 січня 2015 р.

З Новим роком!


Від усього серця бажаємо в прийдешньому році здійснити 
все задумане, втілити в життя всі ідеї і плани!