Фортепіанні мелодії України

Музика - це не тільки мистецтво звуків, 

це мова душі, яка єднає серця крізь покоління.

                                Василь Барвінський

Бувають зустрічі, які залишають по собі не просто спогади, а особливий післясмак – ніби ви щойно доторкнулися до чогось справжнього й вічного. Саме таким стало наше музичне рандеву «Фортепіанні мелодії України».

Це був той рідкісний захід, коли тиша читального залу поступилася місцем витонченим пасажам та емоційним розповідям про тих, хто створював

генетичний код нашої культури.

Цього разу нашими гостями стали восьмикласники Тернопільського академічного ліцею «Українська гімназія»

ім. І. Франка.

Приємно було спостерігати, як сучасні підлітки, зазвичай занурені у цифрові світи, поступово відкладали гаджети, заворожені живою силою фортепіано.

Разом із викладачами та вихованцями Тернопільської музичної школи №1 ім. Василя Барвінського ми вирушили в подорож крізь час, відкриваючи для себе не просто імена, а живі людські долі.

Перед слухачами поставали образи непересічних особистостей: від невтомного фундатора Миколи Лисенка до витонченого лірика Василя Барвінського та глибокого Нестора Нижанківського.

Це не була суха лекція з історії музики – це була розмова про пристрасть, боротьбу та відданість своїй справі. Кожен цікавий факт із життя композиторів миттєво знаходив своє відображення у звуках, адже теоретична частина заходу гармонійно перепліталася з практичною магією.

Коли за інструмент сідали юні музиканти у кожній ноті відчувалася та сама самобутня українська фортепіанна школа, яка вміє бути і ніжно-ліричною, і потужною одночасно. Це живе виконання стало найкращим доказом того, що наша класика – 

це не музейний експонат, а актуальне, емоційне мистецтво, яке здатне відгукуватися в душах молоді.

Це рандеву стало для кожного з нас важливим нагадуванням: плекати власні традиції та підтримувати молоді таланти – 

це і є наш шлях до збереження себе.

Дякуємо всім учасникам за натхнення та за те, що допомогли нам почути справжній голос української душі.

Музична зустріч з Василем Барвінським

Бувають постаті, чиї імена час намагався стерти навмисно, але музика виявилася сильнішою за будь-які заборони. 

Саме таким є Василь

Барвінський – композитор, якого ми сьогодні не просто згадуємо, а фактично повертаємо у свій культурний код.

 Нещодавно стіни нашої бібліотеки в межах проєкту «Дитяча філармонія в бібліотеці» наповнилися особливою атмосферою: тут відбулася зустріч, присвячена людині з «тихою музикою» та неймовірно гучною долею.

Завдяки учням та викладачам Тернопільської музичної школи №1, яка з гордістю носить ім’я композитора, перед слухачами розгорнулася справжня життєва драма. Ми говорили про Барвінського не лише як про митця, а як про людину залізної волі, чиї рукописи палили на подвір’ї консерваторії, але чию душу так і не змогли зламати десятиліття таборів.

Особливого настрою події додали гості – шестикласники Тернопільського академічного ліцею «Українська гімназія» ім. І. Франка. Було дивовижно спостерігати, як сучасні діти, звиклі до швидких ритмів, затамувавши подих слухали твори, написані майже століття тому.

Музика Барвінського – щира та по-справжньому європейська – звучала актуально, ніби була створена саме для цього дня.

Такі зустрічі доводять, що історія – це не лише дати в підручниках, а жива пам’ять, яка передається через звуки фортепіано та щиру розповідь. Ми щиро дякуємо кожному, хто допоміг створити цю теплу мистецьку атмосферу.

До зустрічі на нових музичних заходах, де ми продовжимо 

разом відкривати справжню Україну.

Озвучена книжкова виставка

Все українське, все талановите, добре, красиве – завжди не дає спокою нашому заздрісному сусіду, який не дбає про своє, але нищить все, до чого дотягуються його криваві руки. Під них підпала доля і творча спадщина нашого геніального земляка – 

композитора, музиканта, педагога, диригента –

Василя Барвінського.

Він один із найвидатніших українських композиторів ХХ століття, який понад 30 років неформально керував усім музичним життям Галичини, будував містки між культурою різних частин України. А згодом, у поважному віці, був засуджений радянською владою до 10-річного ув'язнення в таборах в далекій і холодній Мордовії.

З нагоди 135-річчя від дня народження митця бібліотекарі спільно з колективом Музичної школи № 1 ім. Василя Барвінського представили озвучену книжкову виставку «Музичні і життєві барви Василя Барвінського».

Учасники заходу дізнались цікаві факти про

життєвий і творчий шлях композитора,

а також насолодились звучанням його музичних робіт у виконанні юних піаністів.

Дякуємо викладачам

Аллі Малиновській, Олені Плахцінській, Оксані Чайківській та

їхнім учням за відмінну підготовку, а глядачам за увагу 

та щедрі оплески. 

Пам'яті Василя Барвінського

20 лютого минає 130 років від дня народження композитора, педагога, піаніста, музикознавця, уродженця Тернопільщини Василя Олександровича Барвінського. Василь Барвінський -

одна з яскравих постатей української культури. Його твори широко популярні не лише в Україні, а й далеко за її межами. Він завжди залишався вірним духу українського мистецтва, черпаючи натхнення з прадавніх джерел культури свого народу.

Вагоме місце у творчій біографії

В. Барвінського займала музично-критична праця - це понад

120 статей, нарисів і рецензій. Найцінніша частина спадщини - камерно-інструментальні твори, в яких відобразились нові музично-стильові мотиви початку ХХ ст., 

солоспіви і камерні ансамблі.

З нагоди ювілею піаніста в читальному залі бібліотеки оформлено книжкову полицю «Трагічна доля митця».

На ній були представлені матеріали про життя і творчість Василя Барвінського.

З розповіді бібліотекаря діти дізналися про трагічні моменти життя митця. А ще вони пригадали, що у Тернополі, на будинку, де народився композитор, встановлено меморіальну дошку та на його честь проводяться конкурси піаністів.

Пам ’яті Василя Барвінського

 125-річчю від дня народження композитора, піаніста, музикознавця присвячується

Барвінський Василь Олександрович народився 20 лютого 1888 р. у

місті Тернополі. Син Олександра та Євгенії Барвінських. З 1895 до 1905 р. навчався в консерваторії Галицького музичного товариства у Львові. Професію музиканта обрав за порадою

М. Лисенка. Дуже плідним і новаторським був празький період творчості композитора (1906-1914 рр.) під час навчання у Празькій консерваторії у В. Новака. Тут він створив вісім прелюдій, цикл "Любов", "Пісня. Серенада. Імпровізація", "Соната cis-dur", "Українська сюїта", а також два солоспіви на вірші Б. Лепкого "Вечором в хаті" та "В лісі", камерні ансамблі - секстет, два фортепіанні тріо та струнний квартет, "Українська рапсодія" та вокально-симфонічна сюїта для оркестру "Українське весілля".