Як ми Бетховену допомогали

Пошукова система Google вже неодноразово розміщувала на своїй сторінці цікаві дудли (це картинки, анімації та ігри 

на основі логотипу Google, які з'являються на головній сторінці пошуку на честь різних подій, свят та ювілеїв). 

Тож не дивно, що з’явився дудл до ювілею Людвига ван Бетховена. 

Звичайно, ми не оминули увагою цю подію 

та скористалися дуже цікавою грою. 

17 грудня до 245-річчя від дня народження німецького композитора Людвіга ван Бетховена 

було проведено віртуальний квест «Допоможи Бетховену». 

Юні квестори із великим задоволенням поринули у гру. 

Їм потрібно було на швидкість допомогти композитору зібрати мозаїку з шматочків його партитури, що складається з уривків музичних творів: "П'ятої симфонії ", "Оди радості ", 

"До Елізи " та "Місячної сонати ". 

Змагання пройшло весело, енергійно та динамічно. Але переможцем гри став юний музикознавець Циба Іван, за що отримав подарунки.

Все колись буває вперше

3 березня 1802 року у Відні було опубліковано «Місячну сонату» Людвіга ван Бетховена.

Назва сонати "Місячна" належить не автору. Так її вже після смерті композитора в 1832 році охрестив німецький поет Людвіг Рельштаб.

"Місячна соната" або
“Opus 27, № 2” – чотирнадцята в ряду фортепіанних сонат Бетховена (усього він написав тридцять дві сонати для фортепіано). Людина, яка мала повне право висловлюватися про музику - Гектор Берліоз, - вважав, що перша частина сонати малює атмосферу не стільки "місячної ночі", скільки "сонячного дня". Олександр Сєров, російський композитор і музичний критик, знаходить в першій частині сонати вираз "смертельної зневіри".

Allegretto - друга частина сонати. Чудові слова написані про цю частину професором Генріхом Нейгаузом в його книзі "Про мистецтво фортепіанної гри": «… алегорія ця не випадкова, вона на диво точно передає не тільки дух, але і форму твору, бо перші такти мелодії нагадують квітку, яка розкривається,
а наступні – звисаючі на стеблі листя».
Presto agitato - фінал сонати. Слухаючи цей фінал, абсолютно неможливо протистояти потужному бетховенському темпераменту. "Раптове Adagio ... piano ... Людина, доведена до крайності, вона замовкає, її дихання завмирає. Але через хвилину дихання оживає і людина піднімається, скінчилися марні зусилля, ридання, буйства. Все сказано, душа спустошена. В останніх тактах залишається тільки велична сила, що долає, приборкує бурхливий потік ", - писав про фінал Ромен Роллан.

Цікаво, кому ж була присвячена ця соната?