Фортепіанні мелодії України

Музика - це не тільки мистецтво звуків, 

це мова душі, яка єднає серця крізь покоління.

                                Василь Барвінський

Бувають зустрічі, які залишають по собі не просто спогади, а особливий післясмак – ніби ви щойно доторкнулися до чогось справжнього й вічного. Саме таким стало наше музичне рандеву «Фортепіанні мелодії України».

Це був той рідкісний захід, коли тиша читального залу поступилася місцем витонченим пасажам та емоційним розповідям про тих, хто створював

генетичний код нашої культури.

Цього разу нашими гостями стали восьмикласники Тернопільського академічного ліцею «Українська гімназія»

ім. І. Франка.

Приємно було спостерігати, як сучасні підлітки, зазвичай занурені у цифрові світи, поступово відкладали гаджети, заворожені живою силою фортепіано.

Разом із викладачами та вихованцями Тернопільської музичної школи №1 ім. Василя Барвінського ми вирушили в подорож крізь час, відкриваючи для себе не просто імена, а живі людські долі.

Перед слухачами поставали образи непересічних особистостей: від невтомного фундатора Миколи Лисенка до витонченого лірика Василя Барвінського та глибокого Нестора Нижанківського.

Це не була суха лекція з історії музики – це була розмова про пристрасть, боротьбу та відданість своїй справі. Кожен цікавий факт із життя композиторів миттєво знаходив своє відображення у звуках, адже теоретична частина заходу гармонійно перепліталася з практичною магією.

Коли за інструмент сідали юні музиканти у кожній ноті відчувалася та сама самобутня українська фортепіанна школа, яка вміє бути і ніжно-ліричною, і потужною одночасно. Це живе виконання стало найкращим доказом того, що наша класика – 

це не музейний експонат, а актуальне, емоційне мистецтво, яке здатне відгукуватися в душах молоді.

Це рандеву стало для кожного з нас важливим нагадуванням: плекати власні традиції та підтримувати молоді таланти – 

це і є наш шлях до збереження себе.

Дякуємо всім учасникам за натхнення та за те, що допомогли нам почути справжній голос української душі.

Геній української музики

До 175-річчя від дня народження композитора, педагога, основоположника української класичної музики Миколи Лисенка, в бібліотеці відбувся музичний вечір «Гетьман української музики».

Микола Лисенко – музичний символ України. Видатний піаніст, хоровий диригент і педагог, фольклорист, активний музично-драматичний діяч середини ХІХ – поч. ХХ ст. Його творчість є знаною у всьому світі. Композитор писав музику у різних жанрах: пісні, обробки народних пісень, хорові твори, опери для дітей та дорослих.

Його ім’я присвоєне театрам і навчальним закладам. Щорічно кращим музикантам вручаються премії імені Миколи Лисенка. На його честь відбуваються фестивалі і конкурси, а духовним гімном українців є твір композитора «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» .

Учасниками музичного вечора були учні 9-Б класу Української гімназії 

ім. І. Франка. Діти мали змогу дізнатися, як формувався талант музиканта, який прославив українську націю. 

Гарним доповненням заходу стало чудове виконання студентами Музичного училища

ім. С. Крушельницької 

неперевершених творів композитора.

Про викладацьку 

і громадську діяльність, радощі та смутки, сім’ю, друзів та соратників М. В. Лисенка всі бажаючі мали можливість, переглянувши літературу з виставки.

Гордість української музики

22 березня 1842 року в с. Гриньки на Полтавщині народився Микола Лисенко – видатний композитор, основоположник української класичної музики, блискучий піаніст, талановитий хоровий диригент, педагог і фольклорист. З його ім’ям пов’язана епоха становлення професійної музики, театру та мистецької освіти в Україні.
Нащадок давнього шляхетського роду поєднав в собі заповідану предками відданість національній ідеї та хист до державницько – просвітницької діяльності з непересічним музичним обдаруванням. За висловом нашого сучасника – праправнука великого композитора, «Микола Лисенко змінив козацьку шаблю на диригентську паличку і зброєю в боротьбі за незалежність України зробив народну пісню».
Життєвий подвиг композитора не обмежується написанням музичних творів. Важливе значення він приділяв викладацькій діяльності. Працюючи з дітьми, Микола Віталійович як ніхто інший відчував потребу у створенні дитячого музичного репертуару. Його збірники стали першими ластівками української пісенності для дітей.