З музикою крізь життя

Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження українського композитора, хорового диригента, громадського діяча Остапа Йосиповича Нижанківського.

Народився він в Стрию у багатодітній сім’ї священика Йосипа Нижанківського. Важливе місце в житті митця займала музика. Ще під час навчання в Дрогобицькій гімназії він брав активну участь у самоосвітніх гуртках, займався підготовкою художньої частини шевченківських вечорів, організував постійний хоровий гурток.

Упродовж 1882-1885 років Остап відбував військову службу у Львові, потім став учнем 7 класу Руської академічної гімназії. В цей період життя композитор розпочинає прилюдно виступати в ролі диригента хору, заснував музичне видавництво «Бібліотека музикальна», у першому випуску якого було поміщено його пісню «Гуляли» на слова Ю. Федьковича. Високу оцінку цьому твору дав М. Лисенко. Успішно навчається та закінчує Львівську духовну семінарію.

У середині 90-х років О. Нижанківський брав активну участь в організації студентських хорів, написав перші музичні твори. З цього періоду солоспів «Доля»  на слова Т. Шевченка. Також цікавився композитор народною піснею. Упродовж цілого життя він займався збиранням і записуванням фольклору.

Він був організатором і диригентом хорового студентського гуртка «Артистичні мандрівки», або так звана «Дванадцятка», згодом – «Шістнадцятка», з якими концертував у Західній Україні, в тому числі на Тернопільщині (м. Копичинці, 1889). Заснував хорові товариства «Львівський Боян» (1891), «Бережанський Боян» (1892) та «Стрийський Боян» (1893). Закінчивши духовну семінарію, Нижанківський деякий час працював у Бережанах, де створив філію львівського товариства «Боян», стає його головним диригентом (1895-1896) та редактором багатьох видань.

У травні 1896 року він складає іспити на курси вчителів музики при Празькій консерваторії та одержує кваліфікацію учителя співу середніх та учительських семінарій.

У 1896-1900 роках був священиком у с. Довжанці, а в 1897 році – парох у подільському селі Качанівці. Згодом О. Нижанківський переїздить у село Дуліби, а відтак – у село Завадів Стрийського району, де був парохом до кінця життя. Нажаль про життя композитора цих років відомостей мало.

Різноманітна творча спадщина митця. Він – автор хорів «В’язанка слов’янських гімнів», «Наша дума, наша пісня» ( на слова Т. Шевченка), «З окрушків» (на слова Ю. Федьковича), романсів «Минули літа молодії», «Вітер в гаю нагинає», фортепіанних п’єс, обробок народних пісень (збірник «Русько-український співаник» (54 пісні з нотами). Заслуговує на увагу рукописна збірка «Пісні народні». Ці пісні митець зібрав по різних селах Галичини, до багатьох із них написав музику.

У 1918-1919 роках стає членом УНРади ЗУНР, очолював повітний комісаріат на Стрийщині.

Життєвий шлях Остапа Нижанківського закінчився трагічно. У час окупації Галичини польською армією він був розстріляний без суду та слідства білополяками в місті Стрию 22 травня 1919 року. Похований на місцевому кладовищі.

Додатково ми пропонуємо перелік літератури з фонду бібліотеки, скориставшись якою наші користувачі зможуть більш досконало познайомитися з творчістю Остапа Нижанківського.

1. Муха А. І. Композитори України та української діаспори: Довідник /
А. І. Муха.- К.: Музична Україна, 2004. - 352 с.
Про О. Нижанківського - С. 216 - 217.

2. Співоче поле України / Упоряд. Б. А. Артищук. - К.: Молодь, 2004. - 399 с.
Про О. Нижанківського - С. 374.

3. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. - К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1960. - 188 с.
Про О. Нижанківського - С. 185-187.

4. Нижанківський Остап Йосипович (24.01.1863-22.05.1919) - український композитор, хоровий диригент, діяч музичної культури // Митці України: Енциклопедичний довідник. - К., 1992. - С. 422.

5. Нижанківські - композитори, диригенти, музичні та громадські діячі, батько, син, внук. Остап Йосипович Нижанківський / Р. Матейко, П. Медведик,
Г. Моліцька, о. М. Шаварин // ТЕС. - Т., 2005. - Т. 2. К-О. - С. 627.

6. Нижанковский Остап Иосифович // Музыкальная энциклопедия / Гл. ред.
Ю. В. Келдыш. - М., 1976. - Т. 3. - С. 983.

7. Дем'ян Г. В. Музей Остапа і Нестора Нижанківських / Г. В. Дем'ян // Народна творчість та етнографія. - 1998. - № 6. - С. 91.