Звідкіля у музичних нот такі назви?

Гвідо Аретинський

Винахідник сучасної системи нотного запису - бенедиктинський чернець Гвідо д'Ареццо 

Ареццо

(Гвідо Аретинський) (990-1050). Ареццо - невелике містечко в Тосканії, неподалік від Флоренції. 

У тутешньому монастирі брат Гвідо навчав співочих виконанню церковних співів. Гвідо Аретинський почав записувати звуки нотами 

(від латинського слова nota - знак). Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на нотному стані, що складався з чотирьох паралельних ліній.

Ноти були квадратними

Зараз цих ліній п'ять, і ноти зображують кружечками, але принцип, введений Гвідо, залишився без змін. Більш високі ноти зображаються на більш високій лінійці. Нот сім, вони утворюють октаву. Кожній з семи нот октави Гвідо дав назву: ut, re, mi, fa, sol, la, si. Це - перші склади гімну св. Іоанну. Кожен рядок цього гімну співається на тон вище попередньої. Назви всіх нот, крім першої, закінчуються на голосний звук, їх зручно співати. Склад ut - закритий і проспівати його подібно іншим неможливо. Тому назва першої ноти октави, ut, в шістнадцятому столітті замінили на do (швидше за все, від латинського слова Dominus - Господь). 

Меморіальна дошка в Ареццо
на вулиці Рікасоллі на будинку, 
в якому народився Гвідо. 

Винайшовши ноти, Гвідо навчив співочих цієї своєрідної абетці, а також співати по нотах. Квадратні ноти Гвідо Аретинського, що розміщуються на чотирьох лініях нотного стану, виявилися найпростішою і зручною системою запису музики. Завдяки їй нотна грамота поширилася по всьому світу. Музика залишила межі церкви і пішла спершу в палаци владик і вельмож, а потім в театри, концертні зали і на міські площі, ставши загальним надбанням.