12 вересня 2015 р.

День українського кіно

Сьогодні професійне свято працівників кінематографії - День українського кіно - встановлений Указом Президента від
12.01.1996 № 52/96 
і відзначається щорічно 
у другу суботу вересня.

Історія ж українського кіно починається з 9 січня 1894 року. 
Саме тоді одеський механік - конструктор Й. А. Тимченко прилюдно продемонстрував свій кінетоскоп і показав перші кінострічки. Але широкого застосування апарат українського винахідника, на жаль, не знайшов.
Перша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв більш удосконаленим кіноапаратом кілька хронікальних сюжетів.
А вже в грудні він влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі, де глядачі подивились фільми
«Вид Харківського вокзалу в момент відходу поїзда»,
«Джигітування козаків першого Оренбурзького козачого полку».
У 1930 році на Київській кінофабриці режисером Д. Вертовим був знятий фільм «Симфонія Донбасу», який став першим звуковим фільмом українського кінематографу.
Щотижневий «Живой журнал», який з квітня 1919 року випускав відділ кінохроніки Всеукраїнського комітету, став початком українського документального кіно.
В 1925 році на Одеській кіностудії кінорежисер А. Лундін за однойменною повістю М. Романівської знімає фільм «Марійка», який стає первістком дитячого українського кіно.
В 1927 році в центральній мультиплікаційній майстерні Києва розпочала своє життя українська анімація.
Це були фільми: «Казка про солом’яного бичка» художника В. Левандовського та «Українізація» В. Девятіна.
Першим кольоровим українським фільмом стала екранізація твору Миколи Гоголя «Сорочинський ярмарок» у 1939 році, 
робота режисера Миколи Екка.
Великий вплив на подальший розвиток українського кінематографу виявили талановиті стрічки Олександра Довженка (фільм «Земля» (1958 р.) увійшла до 12 найкращих кінострічок всесвітньої історії кінематографу) та Івана Кавалерідзе, який переніс на екран опери «Наталка Полтавка» та «Запорожець за Дунаєм».
60-ті роки період цікавого і трагічного українського поетичного кіно, яке наповнене символікою і фольклором та представляє традиції національної культури. Яскраві представники цього періоду: І. Миколайчук, Ю. Іллєнко, С. Параджанов. Картину Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» (1964 р.) вважають маніфестом поетичного кіно України.
На початку 1990-х українське телебачення розпочало освоєння комерцiйного, та фiнансово экономного жанру - телесеріала. Пам’ятаєте, «Роксолана», режисер Б. Небієрідзе та 
«Острів любові», режисер О. Бійма. 1991 рік, в Україні відбулися великі зміни, в кінематографі появилися стрічки про українську повстанську армію, серед них «Вишневі ночі» А. Микульського та «Останній бункер» В. Іллєнка.
Всі історичні події нашої країни чітко відображаються в українському кіно. А саме, Помаранчева революція у фільмах «Помаранчеве небо» (2006, реж. О. Кірієнко), «Прорвемось!» (2006, реж. І. Кравчишин), «Оранжлав» (2006, реж. А. Бадоєв). Революція гідності також залишила свій слід у кіно. Зима 2013-2014 років об'єднала режисерів, журналістів та простих людей із барикад у єдиному прагненні - зафіксувати хронологію подій для наступних поколінь.
Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кінематографістів. А останнє десятиліття виявило потенціал різнобічного розвитку національної кінематографії.

Немає коментарів:

Дописати коментар