Народне мистецтво Марії Примаченко

Віртуальний проєкт “Мистецька галерея портретів” 

До 115-річчя від дня народження української майстрині

народного декоративного розпису

Марія Оксентіївна Примаченко (Приймаченко) – художниця, творчість якої – прекрасне, дивовижне, утаємничене, і до кінця незбагненне явище, – упродовж майже століття привертає до себе увагу шанувальників мистецтва, дослідників, художників, культурологів, мистецтвознавців. Жінка з нелегкою долею, малописьменна, була визнана зіркою першої величини у «Всесвітній енциклопедії наївного мистецтва» (Белград, 1984 р.). Наївне мистецтво – стиль творчості самодіяльних художників, які не отримали професійної освіти.

Марія народилася в 1908 році у затишному будиночку в селі Болотня, що на Київщині. Народившись зимної днини, цій дівчинці судилося своїм даром зігріти весь світ. В родині Примаченко було багато творчих людей. Батько, Оксентій Григорович, був теслею-віртуозом. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання. Бабуся – талановитою писанкаркою. Дівчинка із захватом спостерігала, як звичайні речі в руках її рідних набували краси. Разом із мамою їй подобалося працювати з тістом: в маленьких ручках швидко формувалися досконалі вареники, пиріжки, медівники. Любила Марія оздоблювати святкові короваї.

Ще маленькою Марія тяжко захворіла на поліомієліт. Через недугу вона не могла працювати у полі й змушена була залишатися на самоті. Рятуючись від страшної хвороби, Марійка почала малювати. Спочатку в своїй уяві, а згодом – у лініях та кольорі вона створювала чудовий світ. Серйозно малювати Примаченко почала в 17-річному віці. «Починалося все це так, – згадувала художниця. – Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всілякі квіти, побачені мною. 

А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…». Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Дивувалися, радили вчитися.

Цікаво, що загалом художниця була малоосвіченою: через хворобу вона пройшла лише чотири роки навчання. У підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалася народним наріччям, зате однаково вправно малювала обома руками. Вперше Марію Примаченко відкрили під час

«кампанії пошуку народних талантів» у 1936 році.

Певну художню освіту Марії Оксентіївні вдалося отримати завдяки Тетяні Флорі, київській мисткині. Вона помітила її талант і в 1930-х роках запросила Примаченко в експериментальні майстерні, що працювали в Київському музеї українського мистецтва. У 1936 році експериментальну майстерню реформували в Школу народних майстрів, яку вона і закінчила.

В Києві Марія Оксентіївна створила ряд видатних акварельних малюнків із зображенням фантастичних звірів і птахів, ілюстрацій до байок. Її прийняли до Спілки художників України.

Окрім живопису, були в Марії Примаченко й інші захоплення.

Багато часу приділяла вона вишиванню, якому, вочевидь, навчилася у матері. Творчо експериментувала в кераміці. У Державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва зберігаються її чудові керамічні глечики й тарелі цього періоду. Марія Примаченко також виявила свій талант у галузі керамічної скульптури. На жаль, зберігся лише один витвір у цьому жанрі – «Крокодил». Крім того, художниця працювала у галузі книжкової ілюстрації, оформлені нею дитячі книжки виходили на початку 70-х років у видавництві «Веселка».

1936 рік став знаковим у кар’єрі художниці. Тоді відбулася Всеукраїнська виставка народного мистецтва, де експонували її «Звірів з Болотні». Примаченко нагородили дипломом першого ступеня. Її роботи ввійшли до складу значних виставок радянського мистецтва, які демонструвалися у Польщі (Варшава) та Китаї (Пекін). Талант художниці визнаний у світі. А сама Марія Оксентіївна жила у тихому поліському селі Болотня і була невіддільна від нього.

Художниця Примаченко постійно вчиться у рідної поліської природи. У її картинах знаходять втілення ще язичницькі образи фантастичних чудовиськ і птахів. «Я люблю малювати, як люди працюють у полі, як молодь йде, немов мак цвіте, – зізнавалася художниця. – Я люблю все живе, люблю малювати квіти, різних птахів і лісових звірів. Одягаю їх у народний одяг, і такі веселі

 вони в мене…» (із газетної статті М. Михайлова).

Нерідко та чи інша композиція народжувалася уві сні, а потім, вранці або вдень, малювалася на папері. Вона дивовижно об’єднала у своїй творчості малюнок і живопис. Родзинка картин Примаченко – підписи-примовки. Їх вона писала і римувала сама або адаптувала народні приказки під сюжет своєї картини.

«Звірина серія» у малярстві Примаченко – явище унікальне, що не має аналогів ані у вітчизняному, ані у світовому мистецтві. Химерні звірі – дивовижний витвір уяви художниці.

Чорний звір, 1936

Синій бик, 1947

Захоплюючись малярством Марії Примаченко, цивілізована Європа запрошувала її на виставки. Світ побачив такі твори, як «Чорний звір», «Синій лев», «Звір у золотих чоботях», «Пес у картузі», «Русалки танцюють», «Золоті ягоди» тощо.

Тигр сміється, 1982

Бобер, 1979

В 1937 році її роботи експонувалися на Міжнародній виставці в Парижі, де Марія Примаченко отримала золоту медаль, здивувавши своїми картинами мистецький світ. Серед тих, хто познайомився з живописом художниці, були – Пабло Пікассо, Марк Шагал, Луї Арагон. Її твори з незмінним успіхом експонувалися на виставках у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Музеї почали купувати роботи художниці. Марк Шагал так захопився її творчістю, що сам почав малювати дивних істот, схожих на звірів, зображених Марією.

По поверненню з Києва до рідного села на початку 1940-х Примаченко залишається там назавжди. Друга Світова війна на деякий час змусила художницю забути про творчість: разом із односельчанами та усією країною вона переживає труднощі воєнного лихоліття. На фронті гине її чоловік, так і не побачивши свого сина Федора, що народився у 1941 році. У повоєнний період художниця постійно жила у Болотні, перетворивши батьківську хату на майстерню. 1950 роком датовано вишиті нею панно «Пави у винограді» на голубому тлі, на коричневому – «Дві яблуні»,

 а також розписи: «Два Одуди в квітках», «Квітки українські».

Після війни на кілька десятиліть про неї ніби забули.

І тільки в 1960-х роках знову віднайшли – спочатку мистецтвознавець та кінодраматург Григорій Мєстєчкін,

 а згодом журналіст Юрій Рост, що вивів Примаченко на всесоюзні шпальти «Комсомольської правди».

У 1966-му Марія Примаченко стала лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка за цикл робіт «Людям на радість», а згодом отримала звання Заслуженого діяча мистецтв та Народного художника.

Марія Примаченко у молодості та в зрілому віці із сином

У 1986 році Примаченко разом з усіма переживала чорнобильську катастрофу. Рідне село знаходиться у тридцятикілометровій зоні Чорнобиля. Художниця створює вражаючу чорнобильську серію, що розійшлася по світу.

Атомна війна, будь проклята вона! 1978

Марія Оксентіївна працювала до останніх днів свого життя. Останні роки життя через тяжку недугу художниця не підводилася з ліжка, але навіть у такому стані вона малювала. Марія Примаченко померла 18 серпні 1997 року на 89-му році життя і похована на цвинтарі рідного села Болотня. Земля прощалася з Марією, зібравши найкращі квіти, встеливши ними своїй дочці останню путь до небес. 

Мисткиня залишила нам безцінний спадок, що викликає особливі асоціації, роздуми, долучає глядача до казки, її глибинного поетичного світу з одкровеннями та загадками. Її малярські традиції у родині продовжував син Федір – Заслужений художник України (1941–2008), 

онуки також малюють.

Джерела:

1. URL: Марія Приймаченко біографія https://dovidka.biz.ua/mariya-priymachenko-biografiya (дата звернення: 10. 01. 2024). 

2. Марія Приймаченко: «Літа мої молодії, прийдіть до мене…» URL: https://old.honchar.org.ua/p/mariya-pryjmachenko-lita-moji-molodiji-pryjdit-do-mene/ (дата звернення: 10. 01. 2024). 

3. ТЕТЯНА АСАДЧЕВА Фантастичні звірі Марії Примаченко, які підкорили світ : де побачити. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/61254/ (дата звернення: 10. 01. 2024)

Література з фонду сектора естетичного виховання ТОБД:

1. Примаченко, Марія. Дарую вам сонце : кат. вист. : колекція Запоріз. худож. музею / Марія Примаченко. – [Б. м.] : Родовід, 2008. – 227 с. : іл.

2. Приймаченко, М. А. Марія Приймаченко : альбом / авт.-упоряд. Н. Велігоцька / М. А. Приймаченко. – Київ : Мистецтво, 1994. – 132 с.

3. Рубан, Марія. Марія Примаченко : [для дітей мол. та серед. шк. віку] / М. Рубан ; худож. О. Марчишина. – Київ : Агенція «ІРІО», 2020. – 128 с. : іл. – (Видатні українці. Люди, які творили історію).

4. Тараторіна, Світлана. Оця Марія звірів малювала / С. Тараторіна ; іл. Н. Левицька. – Київ : Видавництво для дітей, 2020. – 68 с. : іл.