Cвятковий майстер-клас

Аромати Різдва вже витають у повітрі, хоча подекуди наш мрійливий настрій переривають сигнали повітряних тривог.

Сьогодні в бібліотеці пахло імбирем і медом, адже читачі завітали на святковий майстер-клас з розпису пряника.

Випічку діти розписували різнокольоровою кондитерською глазур’ю на свій смак, або скориставшись взірцями, які їм запропонувала бібліотекар.

Хтось використав різдвяно-новорічні мотиви, хтось патріотичну символіку, комусь захотілось прикрасити пряник фантазійними зигзагами і цяточками.

Усі пряники вийшли надзвичайно милими і самобутніми, адже діти вкладали в роботу любов і тепло своїх сердець.

І знову "Казковий сніговик"

Проста новорічна прикраса виготовлена своїми руками зазвичай не потребує багато нашого часу. Тому, поки дорослі учасники проєкту «ТурбоТатошкола» спілкувались із психологами, намагаючись опанувати мистецтво супербатьківства, ми провели для дітей майстер-клас зі створення чарівного сніговика.

Прикрасу робили з фоамірану, а її родзинкою стали рухомі блискітки на животику снігового чоловічка. 

Робота кожної дитини – це маленький шедевр, виконаний з великою любов’ю.

Майстер-клас “Казковий сніговик”

 У неділю в межах творчої студії «Талант. Пошук. Креатив.», що діє в нашому секторі, відбувся майстер-клас з виготовлення чарівної ялинкової прикраси «Казковий сніговик»

Неймовірно, але для створення ось такої милої іграшки нам знадобився лише один магічний матеріал – фоаміран.

 

А ще – ножиці, гарячий клей і трохи передріздвяного настрою та натхнення. Виготовлення нашого казкового сніговика – 

це заняття, яке принесло дітям задоволення і надихнуло 

на нові творчі ідеї.

 Дякуємо всім учасникам за спільну творчу роботу

та позитивні емоції!

Її Величність Скрипка

Під такою назвою у секторі естетичного виховання, в рамках роботи клубу «Мелодія», відбувся музичний лекторій.

На заході читачі та працівники бібліотеки мали можливість насолодитись звучанням скрипки і дізнатись найцікавіше про цей дивовижний інструмент, який народився 400 років тому 

у далекій Італії.

До скрипки не відрау звикли, тільки згодом почали грати на ній в усьому світі. Найкращі майстри: Аматі, Страдіварі надали їй вигнутої форми, яку вона має і тепер. Грати на ній важко, але звучить вона дуже гарно.

Слухаючи скрипку, присутнім на заході здавалося, що це якась жива істота, з тонкою чутливою натурою та зі своєрідним характером. Ми щиро дякуємо вихованцям та викладачам музичної школи № 1 імені Василя Барвінського за те, що допомогли нам залишити цю сувору реальність і перенестися у світ музики, де панує її величність Скрипка.

Горнятко для мами

У цей особливий день, День матері, що за волею обставин ми святкували у такий непростий для всіх нас час, в Тернопільській обласній бібліотеці для дітей, відбувся майстер-клас з вітражного розпису «Горнятко для мами».

Він корисний та унікальний тим, що учасники освоїли техніку розпису на склі фарбами і контурами, а також створили свій ексклюзивний подарунок для найрідніших матусь. І ми радіємо з того, що в цьому діткам допомагали саме працівники нашої книгозбірні. На майстер-класі використовувалися скляні чашки, які дуже зручні для розпису та акрилові фарби.

Розпис на склі окрім задоволення приносить ще й неймовірні результати. Діти дізналися, що фарби по склу та кераміці особливі та мають зовсім іншу структуру, ніж всі інші.

Юні майстри з великою любов'ю виконували досить нелегку роботу і, як результат – чашки вийшли дуже гарні!

Майстер-клас з розпису пряників

В нашій книгозбірні стало доброю традицією до Великодня проводити майстер-класи по розпису писанок, виготовленню святкового декору. Писанки у нас вже намальовані, тому ми вирішили розписувати великодні пряники.

Розпис медового пряничка – це дуже цікава творча робота, в якій і процес, і результат – одинаково прекрасні. 

Свій майстер-клас ми розпочали з розповіді про те, як святкують Великдень в Україні, які вірування і звичаї пов'язані із цим святом.
Одна з найбільш відомих традицій – урочисте освячення кошика, оригінальним доповненням якого може стати пряничок-качечка, розписаний власноруч і з любов'ю.

Для оздоблення діти використали айсинг та різнокольорову посипку, а поки пряники «відпочивали», вони переглянули декілька пізнавальних мультфільмів на великодню тематику.

Ми щиро дякуємо пані Надії Будій, яка надала нам усі необхідні матеріали для майстер-класу.

Захід проходив в рамках проєкту «Талант. Пошук. Креатив.»

Усім добра і миру, з прийдешніми святами!

Сценою покликаний

Віртуальний проєкт «Мистецька галерея портретів»

До 125-річчя від дня народження П. С. Карабіневича, 

українського актора, режисера і театрального діяча

П. Карабіневич у головній ролі
у виставі "Гетьман Полуботок"
за О. Барвінським

Видатний актор, режисер, антрепренер, Панас Сильвестрович Карабіневич, народився 18 січня 1897 року в трудовій родині у с. Серебринцях, нині Могилів-Подільського району Вінницької області. Навчався у духовній семінарії у Кам'янці-Подільську (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області, 1913 р.). У 1915 р. був забраний до царської армії, став учасником російсько-австрійської війни, в якій отримав тяжке поранення та був демобілізований.

Професійну театральну діяльність

П. Карабіневич розпочав у 1917 р., коли стає актором у театрі славнозвісного Миколи Садовського, який став для нього плідною «школою сцени». З 1919 р. свою діяльність в Державному театрі Української Народної Республіки під керівництвом М. Садовського він продовжує вже на адміністративній посаді. Навесні цього року, у складних умовах національно-визвольної війни українського народу, П. Карабіневич гастролює у складі театру М. Садовського на Тернопільщині.

У 1920 р. він емігрував до Галичини, де залишився у зоні окупації Польщі, прийняв польське громадянство та перебував у таборі переміщених цивільних осіб «Страдом» біля м. Ченстохова. Працював в українських мандрівних театрах І. Когутяка, О. Міткевич, М. Айдарова та багатьох інших.

У 1924 р. П. Карабіневич отримав власну концесію (дозвіл на ведення театральної справи). Отже, відтоді розпочалася самостійна антрепренерська діяльність Панаса Карабіневича, досвідченого і вже доволі відомого адміністратора та актора.

З 1924 по 1939 рр. він очолював низку зовсім різних мандрівних українських театрів, з якими об'їжджав Волинь, Полісся, Лемківщину, Галичину, частково – Закарпаття та корінні землі ІІ Речі Посполитої.

В Українському придніпрянському театрі під дирекцією

О. Міткевич, Карабіневич був головним адміністратором. Після того, як цей колектив розпався і перетворився 1927 р. на Новий український театр – трупу очолив Панас Карабіневич. Це був один із кращих драматично-опереточних театрів, який щорічно гастролював на Львівщині й Тернопільщині. На сцені виставлялися «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Гетьман Дорошенко»

Л. Старицької-Черняхівської, «Казка старого млина» С. Черкасенка, а також «Циганський Барон» Й. Штрауса, «Пташник з Тиролю» К. Целлера, «Гейша» С. Джонса та інші. Після того, як у виставі «Невольник» під час виступів у Скалаті заспівали «Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни...», польська влада за «порушення спокою і порядку» заарештувала П. Карабіневича на недовготривалий термін та відібрала концесію. Майже до кінця 1930-х рр. відновлений колектив знову мандрував як Український театр Панаса Карабіневича. Але взимку 1930 р. під час горезвісних «пацифікацій» театр П. Карабіневича тривалий час взагалі не виступав через заборони місцевої повітової польської влади та через небезпеку нападів озлобленої польської громади (упродовж трьох тижнів театр переховувався у монастирських приміщеннях у Гошеві (тепер село Долинського району Івано-Франківської області).

У сезоні 1936 – 1937 р. у репертуарі були «Наталка Полтавка»

I. Котляревського, «Дай серцю волю – заведе в неволю» М. Кропивницького, «Ніч під Івана Купала» М. Старицького, «Мати-наймичка» I. Тогобочного (за Т. Шевченком), опера «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.

У жовтні 1939 р. Український народний театр ім. М. Садовського радянська влада об'єднала із Українським народним театром «Промінь» Миколи Комаровського та Українським теат¬ром оперети Богдана Сарамаґи у стаціонарний державний Тернопільський обласний український драматичний театр ім. I. Франка. У ньому П. Карабіневич займає посаду заступника директора. Але в кінці року, службовим переведенням, його призначили керівником новоствореного колгоспного театру в Бережанах. Під час радянської «чистки» 1941 р. П. Карабіневич був заарештований органами НКВС й ув'язнений на Уралі та засуджений до каторжних робіт.

З ув'язнення він повернувся у 1944 р. У повоєнні роки він працював методистом обласного Будинку народної творчості, керував Заліщицьким будинком культури, 

а з 1951р. – Чортківським районним будинком культури, був режисером місцевих драматичних гуртків у Заліщиках і Чорткові (з 1959 р. – народні самодіяльні театри), ставить на сцені твори української класичної драматургії та сучасних авторів. Кращі його вистави у Чорткові – «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля», «Невольник».

Пам'ятник П. Карабіневичу
на чортківському міському кладовищі
(скульптор Т. Невесела)

Помер Панас Сильвестрович Карабіневич 15 травня 1964 р., похований у Чорткові. На могилі споруджено погруддя (1993 р., скульптор Т. Невесела) зі словами: «Панас Карабіневич

(18. І. 1897 – 15. V. 1964) –

видатний театральний діяч».

У 1989 р. його посмертно реабілітували. Сьогодні його ім'ям названа одна з вуличок Чорткова та народний аматорський театр Чортківського районного будинку культури.