17 березня 2021 р.

Мистецький портрет Йосипа Стадника

 Віртуальний проєкт "Мистецька галерея портретів"

До 145-річчя від дня народження 
Театральне мистецтво – це моє життя. Я ставлюсь до нього завжди скинувши шапку та під стукіт тривожного серця, так, що коли б людині було суджено жити не раз, а двічі, то хотів би і вдруге іти пройденим шляхом.                                                         26 лютого 1954 р.               
                                                   Й. Д. Стадник 
З іменем Йосипа Дмитровича Стадника міцно пов’язана історія українського театру. Його багатогранна творча індивідуальність проявилась у різних сферах театрального мистецтва – як актор, довголітній режисер і директор театральних колективів, перекладач, видавець, педагог і організатор мистецьких закладів та культурно-громадський діяч. Він зробив надзвичайно багато, щоб ще вище піднести сценічне мистецтво і наблизити його до рівня світового театру.
Народився митець 18 березня 1876 року у с. Валява, тепер Жешувського воєводства (Польша). Своїм життям і сценічною діяльністю він тісно пов'язаний з Тернопільщиною. Дитячі та шкільні роки провів у селах Романівка та Великі Бірки Тернопільського району, де його батько працював залізничником.
Закінчив драматичну 
студію Конопка в Польщі. 
У 1890-1894 роках навчався у Тернопільській учительській семінарії. Тут під час гастролей Львівського українського театру успішно склав із І. Рубчаком конкурсні іспити і вступив до театру товариства «Руська бесіда» у Львові. Довгі роки Й. Стадник був актором і режисером цього театру, а з 1906 по 1913 роки очолив колектив вже як його директор. З 1917 року, лишень рік, працював режисером у театрі Миколи Садовського в Києві. У 1919 році очолював Український театр ЗОУНР у Станіславі і в Кам'янці Подільському. У 1921–1939 з перервами очолював професійні трупи в Галичині, які не раз гастролювали на Тернопільщині: в містах Заліщики, Копичинці, Бучач, Товсте. У 1939 році Йосип Стадник очолює Український драматичний театр ім. Л. Українки у Львові. На його сцені ідуть високохудожні вистави «Украдене щастя» І. Франка, «Платон Кречет» і «В степах України» О. Корнійчука, «Остання жертва» О. Островського. З 1942 року він очолює драматичний Підкарпатський театр у Дрогобичі, а з 1944 року стає режисером театру мініатюр у Львові. Все, що було в світовій літературі нового й демократичного, митець перекладав і виводив на сцену. На стадниківські вистави приходили всі – українці, поляки, євреї, всі знаходили для себе відповідний репертуар. 
Трупа Стадника об’їздила з виставами всю Галичину.
Чимало віддається він громадській роботі як депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання у 1940 році.
Як знавець і палкий ентузіаст народного мистецтва, Йосип Стадник відкриває у 1940 році першу на Львівщині олімпіаду художньої самодіяльності та працює в її журі. Він представляв театральну громадськість Західної України на ювілеях Київського театру імені І. Франка, на різних республіканських форумах митців сцени.
Стадник був багатогранним, багатоплановим актором, грав майстерно у різних жанрах драматургії. За своє життя він зіграв понад 130 ролей, як режисер поставив 160 драматичних творів, 15 опер, 50 оперет. Його акторськими шедеврами були: Гарпаґон і Тартюф («Скупар», «Тартюф» Жана Батиста Мольєра), Іван («Війт Заламейський» Педра Кальдерона), Урієль Акоста (в однойменній драмі Карла Ґуцкова), Хлестаков («Ревізор» Миколи Гоголя), Яґо («Отелло» Вільяма Шекспіра), Франц Моор («Розбійники» Фрідріха Шіллера), Шалапут (в однойменному фарсі К. Ілінського) та інші.

Він також знявся у першому фільмі про класову боротьбу в галицькому селі «Вітер зі Сходу» (1940 р.), допомагав в організації тодішніх театрів мініатюр та польського драматичного театру.
Йосип Дмитрович Стадник зробив великий внесок в мистецький світ, як відомий режисер-педагог. Ще в 1899 році він створив «Театральну студію-школу». Понад десятиріччя читає в ній лекції з історії та теорії світового театру, знайомить молодь з досвідом сценічного мистецтва М. Кропивницького, М. Садовського, М. Заньковецької, з системою К. Станіславського. Викладав у музично-драматичній школі ім. М. Лисенка у Києві (1917–1918), у драматичній школі при Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові (1922–1924). Його учнями були: народні артисти УРСР С. Федорцева і Я. Геляс, народні артисти СРСР А. Бучма і М. Крушельницький, заслужені артисти УРСР Є. Коханенко і О. Рубчаківна.
Значний вклад Стадник вніс в українську культуру як перекладач. Володіючи російською, польською, чеською, німецькою, шведською мовами, він зробив понад 50 перекладів драматичних творів та лібрето оперет з світової літератури. Частина з них була ним видана, а більшість поставлена ним же на сцені.
Як режисер і перекладач, Йосип Стадник творив велику інтернаціональну місію, знайомив глядача з кращими досягненнями світової драматичної і музичної літератури, 
зокрема слов’янських народів.
«Моєю мрією було, - розповідав митець у спогадах, - мати в репертуарі свого театру найкращі твори усіх слов’янських народів і частинно удалось мені це здійснити».
Помер Йосип Дмитрович Стадник у віці 78 років 
у місті Львові 8 грудня 1954 року.

Джерела: 
1. Медведик, П. Актор, режисер, педагог [Текст] // Вільне життя. — 1976. — 20 берез. — С. 4.
 
2. Стадник Йосип Дмитрович [Текст] // Митці України: Енцикл. довід. — Київ, 1992. — С. 548.
 
3. Театральна Тернопільщина: Бібліогр. покажч. / Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — 264 с. С. 65 – 68.: Про Й. Стадника.
 
4. Щербак, Л. Стадники [Текст] /Л. Щерабак // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін.  Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. С. 327-329.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар