Історія одягу

Сьогодні поговоримо про одяг. Він завжди відображав суть часу та способу життя людей, тобто відображав їх майновий, сімейний стан та соціальний статус. Із зростанням культури і добробуту людей збільшується потреба у красивому і модному одязі.

Перший найпримітивніший одяг виник дуже давно. Людина змушена була захищатись від холоду або сонця. Таким одягом були плащі зі шкіри тварин або листя і кора дерев. Поступово люди навчились переплітати волокна, 
появилась тканина.

Давньогрецький і
римський одяг – це полотнище тканини, яке перекидали через плече, скріплювали пряжками чи застібками та підв’язували. Від кількості складок і майстерності їх розміщення залежала краса одягу. Таке вбрання називалось по-різному: хітон, гіматій, тога, туніка. Обов’язковим елементом була накидка 
із прозорого шовку в колір тканини. 

Готичний стиль – полягає
у підкреслюванні вертикальних ліній в одязі. Жіноча сукня мала дуже високу лінію талії, декольте подовженої форми, вузькі довгі рукави, спідницю, зібрану в складки тільки 
з одного боку, яка розширювалась донизу і переходила в довгий шлейф. Доповнювали це вбрання конусоподібний головний убір 
і гостроносе взуття. 

Жіночий одяг ренесансу стає широким та зручним, м’якшого силуету,
оголюються шия та руки. 

XIV і XV ст. можна назвати карнавалом моди. Сукні багатих жінок складалися з щільнооблягаючого ліфа і широкої спідниці. Під неї піддягали кринолін. Поверх сукні накидали мантилью – довге прозоре покривало. 

Вбрання жінок стилю бароко (XVII – XVIII ст.) відрізнялось контрастністю форм: тонкий стрункий стан поєднувався з пишною, куполоподібною спідницею. 

Одяг стилю класицизму   характеризується строгістю ліній, чіткістю пропорцій. У цей період головною у чоловічому одязі стає біла сорочка з пишними довгими рукавами і мереживом. Силует жіночого одягу: талія стала тоншою, спідниця у формі шлейфа, 
рукави дуже звужені, їх прикрашали оборками, корсаж шнурували. 

У 80-х роках ХІХ ст. одяг почали прикрашати бантами. Знову у сукнях з’являється кринолін – стегна збільшуються до небувалих розмірів. 

Стиль ампір звільнив жіноче тіло від корсета. Сукня легка, прозора, з повітряних муслінових і батистових тканин щільно облягала талію під грудьми, підкреслюючи природну стрункість фігури. 

Стиль модерн (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) характеризується стрімкою зміною форм сукні – від легкої, напівприлягаючої до важкої, щільної, з пишними рукавами, з турнюрами, 

які на вигляд збільшують нижню частину торса. 

Сучасні модельєри прагнуть оживити моду минулих років. Для оздоблення одягу вони використовують вишивку, мережку, аплікацію, трикотаж, замшу, тасьму, багато фурнітури.