3 липня 2013 р.

З нагоди ювілею

З нагоди 150-річчя видатного українського маляра
Юліана Панькевича у відділі оформлено
книжкову полицю «Лицар прекрасного мистецтва», на якій представлені матеріали про життя і мистецьку спадщину художника, його дружбу та плідну співпрацю з І. Франком та
В. Гнатюком. Скористатись даною літературою зможуть усі відвідувачі бібліотеки.
Ще до недавнього часу ім’я художника замовчувалось і згадувалось хіба що у ряді галицьких розписувачів церков та іконописців. Сьогодні ж його творчість привертає увагу не лише громадськості Галичини, а й всієї України. З його ім’ям пов’язане становлення українського мистецтва кінця XIX - першої половини XX ст. Він завжди відстоював реалістичний напрямок у малярстві.

4 липня 1863 р. на Тернопільщині, у селі Устя-Зелене, тепер - Монастириського району. Батько його малював на замовлення ікони та деякі поліхромії церков. Юліан також зацікавився малюванням та рисунком ще в юному віці.
Навчався він у Бережанській гімназії, яку закінчив у 1885 р. Саме тоді Панькевич і вирішив стати професійним малярем. При допомозі графа В. Дідушицького здобував мистецьку освіту у Краківській Академії Мистецтв, коли її директором був
Ян Матейко. Митець навчався у таких педагогів як І. Яблонський, Л. Лефлер,
Ф. Цинк. Щоліта Ю. Панькевич у складі студентської групи під керівництвом Івана Франка виїжджав до Тернополя й Чернівців, де зарисовував історичні архітектурні пам'ятки та краєвиди. Продовжував навчання у Відні в артистично-промисловій школі, склав іспит на вчителя малюнка.
Відомо, що Ю. Панькевич організовував у селах хори, керував ними, безкоштовно навчав сільських дітей малюванню, історії мистецтва, виготовляв декорації та проектував костюми для аматорських вистав, організовував гуртки самоосвіти,
добре грав на скрипці.
Юліан Панькевич першим з українських митців ввів у релігійні картини етнографізовані постаті, різноманітні орнаменти, побутові деталі. Високу оцінку мали свого часу його картини
“Ісус Христос”, “Богородиця”, “Сільська Мадонна”.
В 1896 р. художник намалював композицію “Трійця” для церкви
с. Іване-Золоте, що біля Заліщиків. З 1898 р. у Львові був секретарем товариства “Для розвою руської штуки”, разом з
І. Трушем заснував Товариство прихильників українського письменства, науки і штуки. У 1903 р. вийшла антологія української лірики “Акорди”, упорядником і редактором якої був Іван Франко. Цінуючи Ю. Панькевича як митця, зокрема його здібності рисувальника, І. Франко доручив йому ілюстрування та художнє оформлення цієї унікальної збірки. Багато сил художник віддавав праці над ілюстраціями до «Слова о полку Ігоревім», до повістей Г. Хоткевича «Камінна душа», творів С. Руданського.
Один із кращих творів
Ю. Панькевича –
портрет Т. Шевченка 1904 р.
Тоді ж він намалював перший із своїх портретів Івана Франка.
Це єдиний портрет Каменяра, зроблений з натури.
У 1918 р. вийшла з друку у Львові невеличка книжечка В. Гнатюка “Баронський син в Америці”. До десяти казок, уміщених у збірці, подано сорок ілюстрацій та двадцять заставок і кінцівок роботи Ю. Панькевича. Приблизно тоді ж на замовлення В. Гнатюка він виконав ілюстрації до збірки “Народні легенди”.
Ю. Панькевич відомий також як письменник і громадський діяч. Він залишив помітний слід у літературі і публіцис¬тиці. Будучи постійним автором повітового ілюстрованого ка-лендаря «Рогатинець», він часто друкував на його сторінках вірші, сатиричні куплети, оповідання. У численних теоретичних статтях Ю. Панькевич орієнтував читачів, а особливо майбутніх художників, на національне на¬родне мистецтво. З 1932 р. працював старшим науковим працівником у Державному музеї образотворчого мистецтва в Харкові.
Серед найпоширеніших його творів: “Пейзаж зі скалами в Бубниці”, “Теребовлянський замок”, “Повернення з ярмарку” (1885), “На сільському майдані” (1891), “Рибалки над Прутом” (1893), “Хмельницький закликає козаків на повстання” (1896), “Тарасове горе” (1903), “Подільський пейзаж”, “Дніпро”.
Важка хворба нервів не дала
Ю. Панькевичу здійснити всі творчі задуми. Під впливом національних переслідувань та політичних репресій,
які в той час відбувалися на теренах Східної України,
у 1935 р. закінчив життя самогубством.
У 1993 році, з нагоди ювілею Юліана Панькевича, в середній школі села Устя-Зелене була відкрита кімната-музей художника.

Немає коментарів:

Дописати коментар