Віртуальний проєкт “Мистецька галерея портретів”
До 120-річчя від дня народження П. П. Вірського,
українського артиста балету та хореографії
Павло Вірський – видатний український хореограф і реформатор. Він був творцем і керівником Державного академічного ансамблю народного танцю України, народним артистом СРСР (1960), лауреатом Державної премії СРСР (1950, 1970) та Державної премії України
ім. Т. Шевченка (1965).
Павло Павлович народився 25 лютого
1905 року в Одесі. Вірські мали дворянське походження. Дід займався банківською справою, бабуся – випускниця інституту шляхетних панянок. Батько тяжів до точних наук і був інженером. У родині всі сподівалися, що Павло піде батьківською стежкою. Спочатку його відправили до престижної Рішельєвської гімназії, але вже там стало зрозумілим, що точні науки не приваблюють гімназиста,
а ось музика просто заворожувала. Щонеділі родина відвідувала оперу, тоді хлопчина й вирішив присвятити себе мистецтву.
У 1923-му вступив до Одеського музично-драматичного училища. Закінчивши у 1927 р. навчання в Одесі, він рік (1927 – 1928) стажувався в Московському театральному технікумі в
А. Мессерера. Віртуоз танцювальних па
прийшов на балет не в 6 років, а після 18.
Ще в студентські роки мріяв оживити народний академічний танок театральним дійством. Для випускної роботи придумав сценку з п’яним матросом. За лаштунками заліз на двометрову драбину і, коли зазвучала музика, вивалився прямісінько до публіки.
По закінченню технікуму повернувся в Одесу й став працювати в оперному театрі. Перші роки його самостійного творчого
життя – щоденна багатогодинна робота біля балетного станка, нові, переважно характерні, партії в класичних балетах.
Проте Вірський майже відразу починає займатися й постановочною роботою. У співдружності з випускником Одеського музично-драматичного училища М. Болотовим у 1928 р. він показує оригінальну за сценічним вирішенням постановку балету Р. Глієра «Червоний мак» (де в матроському груповому танці «Яблучко» Вірський виконує партію Вістового).
У 1929 р. вони ставлять «Есмеральду» Ц. Пуні, де Вірський
танцює партію Клода Фролло.