Сценою покликаний

Віртуальний проєкт «Мистецька галерея портретів»

До 125-річчя від дня народження П. С. Карабіневича, 

українського актора, режисера і театрального діяча

П. Карабіневич у головній ролі
у виставі "Гетьман Полуботок"
за О. Барвінським

Видатний актор, режисер, антрепренер, Панас Сильвестрович Карабіневич, народився 18 січня 1897 року в трудовій родині у с. Серебринцях, нині Могилів-Подільського району Вінницької області. Навчався у духовній семінарії у Кам'янці-Подільську (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області, 1913 р.). У 1915 р. був забраний до царської армії, став учасником російсько-австрійської війни, в якій отримав тяжке поранення та був демобілізований.

Професійну театральну діяльність

П. Карабіневич розпочав у 1917 р., коли стає актором у театрі славнозвісного Миколи Садовського, який став для нього плідною «школою сцени». З 1919 р. свою діяльність в Державному театрі Української Народної Республіки під керівництвом М. Садовського він продовжує вже на адміністративній посаді. Навесні цього року, у складних умовах національно-визвольної війни українського народу, П. Карабіневич гастролює у складі театру М. Садовського на Тернопільщині.

У 1920 р. він емігрував до Галичини, де залишився у зоні окупації Польщі, прийняв польське громадянство та перебував у таборі переміщених цивільних осіб «Страдом» біля м. Ченстохова. Працював в українських мандрівних театрах І. Когутяка, О. Міткевич, М. Айдарова та багатьох інших.

У 1924 р. П. Карабіневич отримав власну концесію (дозвіл на ведення театральної справи). Отже, відтоді розпочалася самостійна антрепренерська діяльність Панаса Карабіневича, досвідченого і вже доволі відомого адміністратора та актора.

З 1924 по 1939 рр. він очолював низку зовсім різних мандрівних українських театрів, з якими об'їжджав Волинь, Полісся, Лемківщину, Галичину, частково – Закарпаття та корінні землі ІІ Речі Посполитої.

В Українському придніпрянському театрі під дирекцією

О. Міткевич, Карабіневич був головним адміністратором. Після того, як цей колектив розпався і перетворився 1927 р. на Новий український театр – трупу очолив Панас Карабіневич. Це був один із кращих драматично-опереточних театрів, який щорічно гастролював на Львівщині й Тернопільщині. На сцені виставлялися «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Гетьман Дорошенко»

Л. Старицької-Черняхівської, «Казка старого млина» С. Черкасенка, а також «Циганський Барон» Й. Штрауса, «Пташник з Тиролю» К. Целлера, «Гейша» С. Джонса та інші. Після того, як у виставі «Невольник» під час виступів у Скалаті заспівали «Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни...», польська влада за «порушення спокою і порядку» заарештувала П. Карабіневича на недовготривалий термін та відібрала концесію. Майже до кінця 1930-х рр. відновлений колектив знову мандрував як Український театр Панаса Карабіневича. Але взимку 1930 р. під час горезвісних «пацифікацій» театр П. Карабіневича тривалий час взагалі не виступав через заборони місцевої повітової польської влади та через небезпеку нападів озлобленої польської громади (упродовж трьох тижнів театр переховувався у монастирських приміщеннях у Гошеві (тепер село Долинського району Івано-Франківської області).

У сезоні 1936 – 1937 р. у репертуарі були «Наталка Полтавка»

I. Котляревського, «Дай серцю волю – заведе в неволю» М. Кропивницького, «Ніч під Івана Купала» М. Старицького, «Мати-наймичка» I. Тогобочного (за Т. Шевченком), опера «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.

У жовтні 1939 р. Український народний театр ім. М. Садовського радянська влада об'єднала із Українським народним театром «Промінь» Миколи Комаровського та Українським теат¬ром оперети Богдана Сарамаґи у стаціонарний державний Тернопільський обласний український драматичний театр ім. I. Франка. У ньому П. Карабіневич займає посаду заступника директора. Але в кінці року, службовим переведенням, його призначили керівником новоствореного колгоспного театру в Бережанах. Під час радянської «чистки» 1941 р. П. Карабіневич був заарештований органами НКВС й ув'язнений на Уралі та засуджений до каторжних робіт.

З ув'язнення він повернувся у 1944 р. У повоєнні роки він працював методистом обласного Будинку народної творчості, керував Заліщицьким будинком культури, 

а з 1951р. – Чортківським районним будинком культури, був режисером місцевих драматичних гуртків у Заліщиках і Чорткові (з 1959 р. – народні самодіяльні театри), ставить на сцені твори української класичної драматургії та сучасних авторів. Кращі його вистави у Чорткові – «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля», «Невольник».

Пам'ятник П. Карабіневичу
на чортківському міському кладовищі
(скульптор Т. Невесела)

Помер Панас Сильвестрович Карабіневич 15 травня 1964 р., похований у Чорткові. На могилі споруджено погруддя (1993 р., скульптор Т. Невесела) зі словами: «Панас Карабіневич

(18. І. 1897 – 15. V. 1964) –

видатний театральний діяч».

У 1989 р. його посмертно реабілітували. Сьогодні його ім'ям названа одна з вуличок Чорткова та народний аматорський театр Чортківського районного будинку культури.