Цей вічний, незабутній полонез

Міхал Клеофас Огінський

Можна любити Батьківщину, захищаючи її зі зброєю в руках, можна - творячи на її честь шедеври.

Міхал Клеофас Огінський – польський композитор межі

ХVІІІ-ХІХ століть, автор неперевершенного полонезу «Прощання з Батьківщиною», талановитий і яскравий попередник Фрідеріка Шопена. Надзвичайно обдарована людина, чия багатогранна діяльність розвивалась в епоху підйому національної свідомості. Він усіляко служив своїй багатостраждальній Батьківщині. На його очах сталася загибель великої Польської держави, яку ділили між собою великі країни. У складі загонів Костюшка Огінський відчайдушно б'ється з військами Суворова, а коли опір згасає – змушений емігрувати. І під час битв, і у вигнанні він пише свої сповнені любові до Польщі твори, серед яких особливо відомий полонез, музика якого пронизана болем за скривджену Вітчизну.

Щоб дізнатися про всі ці події та багато іншого ми запрошуємо всіх бажаючих переглянути літературно-мистецьку замальовку «Цей вічний, незабутній полонез»,

який присвячуємо 255-річчю від дня народження композитора Міхала Клеофаса Огінського.

Народився Міхал Клеофас Огінський 25 вересня 1765 року неподалік від Варшави, у маєтку Гузув Мазовецького воєводства. Міхалом його назвали на честь рідного дядька.

Михал Казимир Огінський

Хоч він і народився у Польщі, князі Огінські походять від західних русинів (пращурів білорусів).

Герб роду Огінських

Батько Міхала Анджей Огінський, готуючи сина до політичної кар’єри, наймає для нього

Жана Ролена, найкращого репетитора Європи, який продумав усі нюанси розумового та фізичного розвитку дитини, а саме, склав спеціальну дієту, прогулянки за розкладом, фізичні вправи; навчання займало до

16 годин на добу. Мати опікувалася музичною освітою сина: він вчився грати на фортепіано у Юзефа Козловського та скрипці – спочатку в Джованні Джорновічі, а згодом у Джованні Віотті, здобував знання з теорії музики.

У дев’ятнадцять років Міхал Клеофас Огінський став депутатом сейму, з 25-ти був послом Речі Посполитої у Голландії, з 1791 – в Англії, у 1793-1794 рр. – скарбник Великого князівства Литовського.

У 1794 році брав участь у повстанні за відновлення незалежності Речі Посполитої на чолі сформованого ним батальйону єгерів.

 Огінський відмовився від князівського титулу та віддав своє майно на благо Батьківщини. Але повстання було жорстоко придушене, Огінського було оголошено у розшук і за його голову була призначена велика винагорода, тому Міхал разом з дружиною тікає

до Відня, далі до Венеції.

В цей період Міхал Клеофас написав багаточисленні бойові пісні, марші, полонези, серед яких полонез «Прощання з Батьківщиною», відомий як полонез Огінського.

Щемно-сумний полонез – це подвійне прощання: фізичне прощання Міхала з рідною землею і прощання громадянина з державою, яка зникла з карти світу. Кажуть, цей музичний сум примирив усіх поляків і дав примарну надію останніми акордами. Цей полонез зробив композитора відомим.

Молодій родині аристократів довелося звикати до напівжебрацького життя, але дружина не задоволена цим, залишає Міхала Клеофаса і повертається до батька в Прусію.

Починається найактивніший період політичного життя Огінського: контакти з польськими і литовськими емігрантами у Парижі з метою поновлення незалежності Речі Посполитої, знайомство з Наполеоном Бонапартом і пропозиція йому здійснити похід задля її визволення. Не припиняється і творча діяльність композитора. З іменем Наполеона пов’язана єдина опера Огінського “Зеліда і Валькур, або Бонапарт у Каїрі”.

Повернутися на Батьківщину Міхал Клеофас зміг у 1798 році за допомогою короля Нідерландів Вільгельма V, який домовився із королем Прусії, щоб той дозволив Огінському повернутися до країни, і щоб королівство не видавало колишнього повстанця Австрії та Росії. Таким чином, він повернувся до дружини, і за час життя у Прусії в них народилося двоє синів – у 1800 році Тадеуш (названий на честь генерала Тадеуша Костюшка), а у 1801 – Ксаверій, але незабаром сімейна пара розлучилася.

У 1802 році амністувати всіх учасників повстання, Огінського пробачили і повернули йому все конфісковане раніше майно.

У тому ж році він повернувся до Росії і поселився у своєму маєтку Залісся (тепер Сморгоньський район Білорусі).

Після цього 37-річний Огінський одружився вдруге, і це було його найбільшою помилкою у житті, тому він активно займається політикою та композиторською діяльностю. У 1810 році він переїздить до Петербурга і стає сенатором Російської імперії та довіреною особою імператора Олександра І. Міхал Клеофас пропонує йому проект створення Великого князівства Литовського, відомий під назвою План Огінського, який, однак, був відхилений. У 1817 році Огінський відмовився від посади сенатора та переїхав до Вільно (Вільнюс). У 1822 р. через проблеми зі здоров’ям він виїхав лікуватися до Італії, де прожив останні одинадцять років свого життя. У 1831 році у Флоренції Міхал Клеофас Огінський видав у вигляді окремої книжки збірку нот своїх музичних творів, серед яких був знаменитий полонез “Прощання з Батьківщиною”.

Значну частину доробку Огінського складають фортепіанні п’єси: польські танці – полонези і мазурки, а також марші, менуети, вальси, романси. Загалом, Огінський написав

більше 60 композицій для фортепіано, а також декілька пісень.

Помер 68-річний Міхал Клеофас Огінський у Флоренції 15 жовтня 1833 року. Похований у церкві францисканців Санта Кроче, де поховані скульптор Мікеланджело, астроном Галілео Галілей, фізик Енріко Фермі, композитор Джоакіно Россіні.