Його сповіддю стала музика

Музичний світ як в Україні, так і за кордоном відзначає 11 січня 

140 років від дня народження Рейнгольда Морицевича Глієра - відомого диригента, композитора, педагога,

доктора мистецтвознавства. 

Мати й батько композитора

Родинне дерево Глієрів має

глибоке генеалогічне коріння. 

Ім’я Глієр увійшло в історію культури Німеччини, Чехії, Франції, 
Польщі, України та Росії.

Народився Рейнгольд Морицевич Глієр 11 січня 1875 в Києві, де й відбувалося його мистецьке становлення. Всупереч батьківським настановам, Рейнгольд стає на музичну стежину. В 14-річному віці він створив свої перші музичні твори, а в Київському музичному училищі здобув первинну музичну освіту по класу скрипки. Його твори слухали в Москві, Відні, Берліні, Гамбурзі.

З 1900 року Рейнгольд Морицевич працював педагогом. 

До Києва композитор повернувся у 1913 році 

на посаду професора Київської консерваторії, 

викладає по класу композиції та оркестровому класу.

З 1914 до 1920 роки він був директором Київської консерваторії.  

Портрет Р. М. Глієра
худ. К. Юон, 1924

 Рейнгольда Морицевича можна поправу вважати не лише російським, а й українським композитором, диригентом, котрий з дитинства зростав на національній українській музиці, цікавився нею, мав глибокі знання українського музичного фольклору, сприяв формуванню української професійної музики. 

 Багатогранність художньої виразності музичних творів українських композиторів допомагало композитору в формуванні його думок і почуттів та музичних смислів.

Так, результатом пізнання української музики стали балет «Тарас Бульба», симфонічна картина «Запорожці» і поема «Заповіт».

Ще в історію музики Глієр увійшов як автор 

першого радянського балету "Червоний мак". 

Рейнгольд Морицевич Глієр виховав гідну плеяду композиторів, серед яких і Левко Ревуцький, який свою першу симфонію присвятив саме своєму вчителю. Також учнями великого композитора 

були Прокоф’єв, Лятошинський, Хачатурян, Горовіц.

Похований на Новодівочому кладовищі в Москві.

Пам'ятник роботи скульптора М. К. Аникушина, архітектор В. А. Петров,
виготовлений на Ленінградському заводі «Монументскульптура»,
відкритий у п'яту річницю смерті, 23 червня 1961