Розпис шопера

Ми досягли своєї мети - подарували маленьку частинку радості 

дітям ВПО у теперішній

нелегкий час!

Наш захід став невеличким розвантаженням 

для всіх присутніх.

Майстер-клас по розпису еко-сумки було проведено напередодні Дня захисту дітей спільно з ГО "Крим_SOS".

Від бібліотекаря діти дізналися більше про тонкощі роботи з тканиною, про фарби та техніку малювання.

Кожен учасник міг обрати вже готовий малюнок на свій смак, 

або ж створити дизайн шоперу самостійно.

Опісля клопіткої роботи у нас вийшли неперевершені еко-сумки! Адже творчість повинна приносити користь всім навколо!

Вітражні картини

В рамках проєкту "ТАТОhub" у нас відбувся 

майстер-клас "Вітражні картини".

Діти самостійно обирали малюнок із запропонованих варіантів, після чого переносили його на прозоре скло.

А далі починається магія - скло оживає!

Поступово на малюнок учасники наносять контур, а потім заливають його вітражними фарбами.

У результаті діти отримали скляні картини із неповторними малюнками, які стануть гарним доповненням інтер'єру або незвичайним подарунком та чудовою згадкою про майстер-клас.

Спадщина нескорених

16 травня українці у всьому світі відзначають День вишиванки. Нині це свято актуальне, як ніколи, адже вишиванка - це символ українського народу, який зберігає його коріння, ідентичність та розуміння себе.

Сьогодні кожен українець одягнувши вишиванку показує єдність, незламність і красу українського народу. З нагоди свята в Тернопільській обласній бібліотеці для дітей відбулось відкриття творчої виставки «Спадщина нескорених».

Гостя заходу Завіша Галина – завідувачка сектору зберігання відділу фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею, розповіла присутнім цікаві факти про знамениту Борщівську вишиванку, яка внесена до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини, про особливості орнаментів та стилів вишивки різних регіонів Тернопільщини та України.

Щиро дякуємо працівникам музею за надзвичайно цікавий історичний екскурс та за надані для заходу експонати з колекції закладу. 

Символ високої майстерності

Віртуальний проєкт “Мистецька галерея портретів” 

До 170-річчя від дня народження П. К. Саксаганського,

українського актора і режисера

П. К. Саксаганський

Саксаганський Панас Карпович

(справжнє прізвище – Тобілевич) – видатний український актор, режисер, драматург, театральний діяч, педагог школи Марка Кропивницького, теоретик українського театру.

Народився Панас Карпович 15 травня 1859 року в селі Кам’яно-Костуватому Бобринецького повіту Херсонської губернії, (нині Братський район Миколаївської області), в сім’ї управителя поміщицьких маєтків. Дату народження подано за біографічним довідником «Мистецтво України». За іншими даними народився 27.05.1859 р. Його батько – Карпо Адамович Тобілевич і мати Євдокія Зіновіївна Садовська, колишня кріпачка поміщика Золотницького, яку Карпо Адамович викупив із кріпацтва, прищепили своїм дітям – майбутнім видатним театральним діячам безмежну любов до рідного краю, української культури та глибоке співчуття знедоленому народу. Панас був наймолодшою дитиною в славній родині Тобілевичів. Його старші брати І. К. Карпенко-Карий та М. К. Садовський.

Брати Тобілевичі: М. Садовський, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський

Початкову освіту Панас здобув у Бобринецькій початковій школі, продовжив навчання в Єлисаветградському реальному училищі, яке закінчив у 1877 році. Ще школярем захопився влаштуванням аматорських вистав. Сценічну діяльність розпочав у Єлисаветграді в аматорському гуртку під орудою
М. Кропивницького, зароблені кошти йшли на навчання
бідних школярів.
Але любов до театру у хлопця зародилася завдяки матері, яка, працюючи у Золотницьких, мала змогу відвідувати вистави мандрівних труп, тож театр знала, до того ще й чудово співала. Щосуботи в хаті Тобілевичів були гості: обговорювали вистави, співали, читали Шевченка. Також слухали спів Карпа Адамовича, його кумедні розповіді. Так Панас засвоїв батькову манеру оповідати. Той заохочував дітей співати, декламувати,
не соромитися.
За прикладом брата Миколи та під впливом подій російсько-турецької війни Саксаганський спочатку хотів побудувати кар’єру військового. У 1878 р. Панас вступив до запасного батальйону, звідти – до Одеської військової школи. Дістав призначення у 58-ий Празький піхотний полк у Миколаєві.
Але Саксаганський розчарувався у службі, залишив думку про військову академію. Разом з тим, не минав нагоди подивитися спектакль гастролерів, узяти участь у благодійних виставах трупи Чернишова.