Дмитро Миколайович Ревуцький

До 140-річчя від дня народження музикознавця, фольклориста Дмитра Ревуцького у секторі оформлено книжкову полицю 

«По обрію життя».

 Експозиція знайомить з довідковою літературою, яка висвітлює життєвий і творчий шлях митця.

 Вона діятиме до 11 квітня. 

Запрошуємо до читання! 

Довідка: 

Дмитро Миколайович Ревуцький – український мистецтвознавець, літературознавець, фольклорист, перекладач. Один з основоположників українського музикознавства, зокрема лисенкознавства. Брат композитора 

Левка Миколайовича Ревуцького. 

 Народився в с. Іржавець (нині село Ічнянського району Чернігівської обл.). Навчався в Чернігівській та Прилуцькій гімназіях. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Працював викладачем словесності в приватній школі Ревеля (нині м. Таллінн, Естонія), викладав у гімназіях Київа. Серед його учнів поет М. Рильський, зоолог С. Крашенінніков. Д. М. Ревуцький – один з перших викладачів новоствореного Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка, де на театральному факультеті упродовж тринадцяти років викладав орфоепіку, вів авторський курс історії пісні. Мистецтвознавець був одним із засновників Музичного товариства імені М. Леонтовича, де очолив 

перекладацький цех та видавничі проекти товариства. 

Дмитро Ревуцький доклав багато зусиль і в розбудову української наукової думки. Разом з К. Квіткою був одним з організаторів етнографічної комісії при Всеукраїнській Академії наук (1922р.), 

яка згодом перетворилася в Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського. Він доклав значних зусиль для виходу наукового часопису "Етнографічний вісник" (нині "Народна творчість та етнографія"). Від 1919 року почалася активна видавнича діяльність Ревуцького. Публікувалися його праці з фольклористики й лисенкознавства, видавалися фольклорні збірки "Золоті ключі", окремі номери із серії "Пісня", вийшла друком науково-популярна книга «Українські думи та історичні пісні», монографія «Гулак-Артемовський та його комічна опера «Запорожець за Дунаєм» та інші. Дмитро Ревуцький вів активну просвітницьку діяльність зі сцени та по радіо, як співак він був гарним виконавцем вокальної музики й визнаним інтерпретатором українських дум, який переконливо передавав фольклорну традицію кобзарського виконавства. Він здійснив переклади українською низки вокальних творів європейської музики та 8-ми опер. У 1931 р. був звинувачений у «буржуазному націоналізмі» і звільнений з інституту, тільки у 1938 р. його запросили старшим науковим співробітником до Інституту українського фольклору АН УРСР та поновлено, як викладача Київського театрального інституту. Був організатором знаної Республіканської наради кобзарів у квітні 1939 року. В часи німецько-фашистської окупації Києва за станом здоров’я не мав можливості евакуюватися. 29 грудня 1941 року трагічно загинув (був вбитий разом із дружиною під час вчиненого нападу на квартиру). Д. М. Ревуцькому встановлено меморіальну дошку на Прилуцькій гімназії у 1997 році. У 2002 році його ім'я внесено до реєстру "100 найвідоміших українців".